29 квітня 2025 року прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков повідомив, що офіційний Київ досі не відреагував на низку пропозицій президента Росії Володимира Путіна щодо старту безпосереднього мирного діалогу без жодних попередніх умов. За словами Пєскова, Москва не отримала «жодної відповіді» від української влади стосовно як пропозиції переговорів, так і анонсованого триденного припинення вогню з 8 по 10 травня.
Володимир Путін оголосив про тимчасове перемир’я напередодні урочистостей з нагоди 80-ї річниці перемоги над нацизмом, що в Росії відзначатимуть 9 травня. Традиційні паради та мітинги мають стати центральними подіями святкування, тому російський лідер зв’язав дату із закликом до короткострокового припинення бойових дій на українському фронті.
У відповідь Офіс президента України підкреслив, що питання захисту життя мирних громадян є пріоритетом, тому Київ уже пропонував Росії припинити вогонь щонайменше на 30 днів із негайним початком. Президент Володимир Зеленський заявив: «Ми цінуємо життя людей, а не військові паради», вказавши на неприпустимість використання перемир’я виключно для демонстративних заходів у Кремлі.
Українські експерти звертають увагу, що три дні перемир’я передусім вигідні Росії: вони дають змогу перегрупувати війська, відремонтувати техніку та підготуватися до нового етапу бойових дій одразу після свят. Водночас більш тривале припинення вогню може створити умови для евакуації цивільного населення та доставки гуманітарної допомоги до постраждалих регіонів.
Міжнародна спільнота на тлі цих заяв демонструє обережний оптимізм. Деякі лідери ЄС закликають посилити дипломатичний тиск на Кремль, аби домовленості були стійкими та захищали цивільних. Сполучені Штати нагадують, що будь-яке перемир’я має супроводжуватися моніторингом з боку міжнародних організацій та чіткими механізмами контролю за його дотриманням.
Політологи та військові аналітики зауважують, що безпосередні перемовини без посередників мають історичне значення, проте наразі між сторонами відсутній мінімальний рівень довіри. Питання амбіцій обох президентів, а також невирішені технічні моменти щодо визначення лінії розмежування, безпеки спостерігачів і режиму верифікації підривають перспективи досягнення навіть короткострокового перемир’я.
Якщо Україна відповість позитивно на пропозицію про прямі переговори, це стане першим кроком до формату face-to-face між Москвою та Києвом за три роки відкритої війни. Проте навіть у разі згоди обидва президенти матимуть знайти компроміс щодо предмета перемовин: від реалізації «формули Штайнмаєра» до статусу окупованих територій. Усе це формує дуже складну палітру питань, відповіді на які визначать подальшу динаміку мирного процесу та безпеку регіону.
Наразі українська сторона продовжує наполягати на довгостроковому припиненні вогню, яке забезпечить кращу гарантію захисту громадян і створить умови для відновлення критичної інфраструктури на звільнених територіях. У цій ситуації ключовим залишається питання: чи наважаться обидві столиці зробити рішучий крок назустріч одне одному, ризикнувши власними політичними рейтингами задля миру?
