Російські сили розпочали нічний масований запуск понад ста ударних безпілотників по об’єктах цивільної інфраструктури в низці регіонів України. За даними Повітряних сил ЗСУ, більшість безпілотників було знищено, проте уламки спричинили пожежі та руйнування в Київській, Дніпропетровській і інших областях. У Дніпрі внаслідок атаки загинула 12-річна дівчинка, ще троє людей отримали поранення. Загострення бойових дій відбулося всього за кілька годин після того, як президент Росії Володимир Путін заявив про започаткування «трьохденної паузи вогню» з 8 травня.
У вечірньому зверненні 29 квітня президент України Володимир Зеленський жорстко розкритикував ініціативу Кремля, назвавши її «черговою спробою маніпуляцій». За його словами, оголошене Путіним «перемир’я» є інструментом, що дозволяє агресору отримати додатковий час для перегрупування сил та посилення ударного потенціалу. «Якщо Росія справді прагне миру, вона має припинити стріляти негайно, повністю й без жодних умов, щонайменше на 30 днів», — сказав глава держави, наголосивши, що Україні вже пропонували безумовне місячне перемир’я за ініціативою Сполучених Штатів.
Кремль у відповідь через прессекретаря Дмитра Пєскова заявив, що не погодиться на тривалу паузу без «узгодження деталей». За словами Пєскова, «довготривале перемир’я вимагає ретельних домовленостей», натякаючи на необхідність обговорити юридичні та безпекові аспекти. Він також повторив пропозицію Москви про «прямі переговори» з Києвом, незважаючи на визнання Української держави під час воєнного стану «не цілком легітимною». Однак навіть ці заяви не змогли приховати реальність: сотні російських ударів по житлових районах та об’єктах критичної інфраструктури свідчать про стратегію Кремля, спрямовану на залякування населення.
Українські посадовці звертають увагу, що Росія систематично відкидає всі пропозиції щодо тривалого перемир’я без зупинки атак на цивільні цілі. Водночас Вашингтон та Київ виступили з єдиною пропозицією — режимом тиші на 30 діб, який мав би гарантувати час для евакуації мирних жителів, обміну полоненими та ремонту пошкодженої інфраструктури. «Тільки повне перемир’я може створити умови для реального процесу мирних переговорів», — зазначив Зеленський, підкресливши, що короткострокова «технологічна пауза» відверне увагу світової спільноти від головного: припинення вбивств громадян.
Військові експерти пояснюють, що така тактика Кремля є типовою: оголошення короткої паузи дозволяє уникнути міжнародного засудження, тоді як реальні дії продовжують руйнувати економіку та деморалізувати суспільство. При цьому Україна стверджує, що готова дотримуватися будь-якого формату перемир’я за умови, що бойові дії з боку російських військ припиняться відразу й без обмежень. У контексті глобального тиску з боку США й Європи Київ відчуває підтримку, але потребує конкретних гарантій виконання домовленостей.
Підтримка України в ООН, НАТО та ЄС залишається критично важливою. Дипломати наголошують, що короткострокові перемир’я не мають стати приводом для зняття санкцій із Росії. Натомість має відбутися посилення міжнародних санкційних режимів, а також надання Києву оборонного та гуманітарного ресурсу для стримування агресії. «Основне завдання світової спільноти — захистити цивільне населення й створити умови для стійкого миру», — заявив високопоставлений представник ООН.
Суспільство України, яке вже понад три роки живе в умовах регулярних обстрілів і щоденних втрат, розраховує на швидке й чітке рішення. У кожному регіоні виникають громадські збори, на яких волонтери координоюють зусилля для допомоги постраждалим. Розбудова укріплень та удосконалення системи повітряної тривоги тривають, але без справжнього перемир’я продовження війни загрожує масштабнішими руйнуваннями та новими жертвами серед мирного населення.
Отже, ключовою темою на міжнародних майданчиках залишається вимога негайного, повного й безумовного перемир’я на 30 днів, яке могло б стати відправною точкою для реального переговорного процесу. До тих пір, доки Росія використовуватиме короткі паузи для тактичного маневру, Україна й надалі фокусуватиметься на зміцненні обороноздатності й пошуку партнерів, готових виступити гарантами безпеки та стабільності в регіоні. І лише після цього можливі поступки, що не підірвуть базових принципів української державності.
