Російська Федерація знову загострила відносини з країнами Заходу, цього разу через вибухи на газопроводах "Північний потік-1" і "Північний потік-2", що сталися у вересні 2022 року. Міністерство закордонних справ Росії висунуло досудові претензії до Німеччини, Данії, Швеції та Швейцарії. За словами речниці російського МЗС Марії Захарової, Москва звинувачує ці країни в недотриманні своїх міжнародних зобов'язань і готується подати позови до Міжнародного суду ООН, якщо спір не буде врегульований у досудовому порядку.
Основою для претензій Росії стали дві міжнародні угоди: Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом та Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму. Росія наполягає, що зазначені країни відмовилися належним чином розслідувати вибухи, які спричинили серйозні пошкодження на обох газопроводах. За словами Захарової, Росія наразі перебуває на стадії досудового врегулювання спору, яка є обов'язковою за цими конвенціями.
"Якщо питання не буде вирішене на цій стадії, тоді Російська Федерація має намір перевести справу в судову площину і звернутися до Міжнародного суду ООН у зв'язку з порушенням зазначеними країнами своїх конвенційних зобов'язань", – заявила Захарова.
Заява викликала резонанс на міжнародній арені, оскільки розслідування диверсії на "Північних потоках" уже тривалий час перебуває у центрі уваги світової спільноти. Вибухи, що сталися на трубопроводах, якими природний газ транспортувався з Росії до Європи через Балтійське море, призвели до припинення постачання газу й серйозного загострення енергетичної кризи в Європі.
Німеччина, одна з головних сторін у цьому конфлікті, єдина з країн ЄС, яка наразі веде активне розслідування інциденту. У серпні 2024 року Німеччина видала ордер на арешт українського інструктора з дайвінгу, якого підозрюють у причетності до вибухів. Згідно з німецьким слідством, цей інструктор перебував на території Польщі, але перед арештом встиг виїхати до України. Наразі тривають спроби його затримати.
Росія неодноразово звинувачувала Сполучені Штати та Велику Британію в організації диверсії, проте обидві країни категорично відкидають ці звинувачення. Незважаючи на відсутність вагомих доказів, Москва продовжує наполягати на тому, що саме західні країни несуть відповідальність за підрив газогонів, які мали стратегічне значення для енергетичної безпеки Європи.
Марія Захарова також натякнула, що Росія може розширити коло обвинувачених країн, подаючи позови проти інших держав, які, на її думку, можуть бути причетні до вибухів на "Північних потоках". Хоча Захарова не назвала конкретних держав, експерти вважають, що до цього списку можуть увійти інші країни ЄС або навіть члени НАТО.
Незважаючи на рішучу позицію Росії, її шанси на успіх у Міжнародному суді ООН залишаються сумнівними. По-перше, для подання позову Росія повинна довести факт порушення міжнародних зобов'язань з боку зазначених країн, що є досить складним завданням без конкретних доказів. По-друге, більшість західних країн, включаючи Німеччину, Данію та Швецію, вже розпочали власні розслідування інциденту, і їхні результати можуть не відповідати версії Росії.
Ситуація навколо "Північних потоків" є яскравим прикладом того, як геополітичні інтереси впливають на енергетичну безпеку та стабільність у Європі. Конфлікт між Росією та Заходом продовжує загострюватися, і питання щодо розслідування вибухів на газопроводах є лише одним із багатьох аспектів цього протистояння.
Тим часом, Росія продовжує використовувати цей інцидент як аргумент у своїй боротьбі проти західних санкцій та політичного тиску. Водночас європейські країни продовжують зосереджуватися на диверсифікації своїх джерел енергії та зменшенні залежності від російського газу, що стає дедалі актуальнішим на тлі загострення відносин з Москвою.
Таким чином, подальший розвиток подій довкола "Північних потоків" буде залежати від результатів розслідування та потенційних юридичних дій Росії на міжнародній арені.
