Майбутня зима може стати черговим серйозним випробуванням для енергетичних систем України та Росії. На тлі очікувань нових атак по українській критичній інфраструктурі дедалі частіше обговорюється питання, чи має Київ можливості відповісти симетричними ударами по енергетичних об’єктах противника.
За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, Україна має потенціал завдати Росії значної шкоди в енергетичній сфері. Водночас, за його оцінкою, головними цілями можуть бути не всі об’єкти енергетики поспіль, а найбільш критичні вузли, від яких залежить стабільність російської економіки.
Експерт зазначає, що найуразливішими точками для Росії є передусім експортні нафтові термінали на Балтійському та Чорному морях. Саме через них проходить значна частина поставок енергоносіїв за кордон, а отже, вони безпосередньо впливають на валютні надходження російської економіки.
Серед ключових об’єктів він називає нафтові термінали Усть-Луга, Приморськ і Висоцьк на Балтійському морі, а також Шесхаріс і Туапсе на Чорноморському узбережжі. На думку експерта, саме ці об’єкти мають стратегічне значення, оскільки їхня робота пов’язана з можливістю експортувати нафту та отримувати прибутки від міжнародної торгівлі енергоресурсами.
Окремо він звертає увагу на підстанції компанії «Транснефть», які забезпечують транспортування нафти до експортних маршрутів. Їхнє пошкодження може створити проблеми не лише для окремих ділянок інфраструктури, а й для всієї системи постачання енергоносіїв.
За словами Омельченка, не всі об’єкти мають однакову стратегічну вагу. Наприклад, окремі нафтопереробні заводи можуть бути менш критичними порівняно з експортними вузлами, адже саме можливість продавати нафту за кордон забезпечує значну частину фінансових ресурсів російської економіки.
Також важливим фактором є морський танкерний флот, який використовується для перевезення енергоносіїв через Чорне та Балтійське моря. Його робота безпосередньо пов’язана із зовнішньою торгівлею, а тому також може розглядатися як стратегічний напрям.
Водночас експерт наголошує, що завдання ударів по будь-якому об’єкту саме по собі не гарантує значного ефекту. Важливо не просто пошкодити інфраструктуру, а правильно визначити ті точки, вихід із ладу яких матиме максимальні наслідки для економіки та енергетичної системи.
Говорячи про відмінності між українською та російською енергосистемами, Омельченко зазначає, що вони мають багато спільного, оскільки значна частина інфраструктури була створена ще за часів Радянського Союзу. Однак за роки повномасштабної війни Україна зробила значно більше для захисту власних критичних об’єктів.
Зокрема, українська сторона посилила захист ключових підстанцій «Укренерго», а також почала активно розвивати розподілену генерацію. Це дозволяє енергосистемі бути більш гнучкою та швидше відновлювати роботу після пошкоджень.
На відміну від України, Росія має значно більшу територію, що створює додаткові проблеми із захистом критичної інфраструктури. Забезпечити повний захист усіх енергетичних об’єктів за допомогою систем протиповітряної оборони та фізичного укріплення практично неможливо.
Щодо можливості масштабного блекауту в Росії, експерт зазначає, що повне відключення всієї країни є малоймовірним через розміри та складність її енергетичної системи. Проте локальні регіональні відключення цілком можливі.
За його словами, удари по окремих енергетичних вузлах можуть призвести до перебоїв у постачанні електроенергії в конкретних регіонах, а також створити проблеми для великих промислових підприємств, включно з тими, що працюють у військовій сфері.
Експерт вважає, що українські Сили оборони вже можуть мати необхідні засоби для ураження окремих стратегічних об’єктів на території Росії. Однак йдеться не про повний колапс енергосистеми РФ, а про точкові удари, здатні створити серйозний тиск у найбільш важливих регіонах.
Окремим питанням залишається можливість домовленостей щодо взаємного утримання від атак на енергетичну інфраструктуру взимку. За словами Омельченка, такі пропозиції можуть обговорюватися під час міжнародних переговорів.
Ймовірно, питання безпеки енергетичних об’єктів може порушуватися під час можливих зустрічей представників США та України. Водночас залишається відкритим питання, чи погодиться Росія на подібні домовленості, оскільки її попередні дії демонстрували готовність використовувати енергетичний фактор як інструмент тиску.
Таким чином, майбутня зима може стати не лише випробуванням для української енергосистеми, а й періодом, коли Росія сама може зіткнутися з наслідками ударів по власних критичних об’єктах. За оцінками експертів, ключовим фактором буде не кількість атак, а здатність вражати саме ті вузли, які мають найбільше значення для функціонування економіки та енергетичної інфраструктури.
