Україна після завершення війни може опинитися перед історичним вибором: повернутися до довоєнних моделей розвитку або використати масштаб випробувань як поштовх для глибокої трансформації держави. Саме другий сценарій вважає цілком реалістичним спецпредставник президента США Джаред Кушнер.
Під час щорічної зустрічі YES, організованої Фондом Віктора Пінчука, американський представник заявив, що Україна має необхідні передумови для того, щоб стати успішною та привабливою для інвестицій країною. Його слова звучать особливо важливо на тлі дискусій про те, якою буде українська економіка після завершення бойових дій.
На думку Кушнера, одним із ключових завдань стане створення таких правил і державних механізмів, за яких корупційні ризики перестануть бути системною перешкодою для розвитку. Саме якість інституцій, передбачуваність законів і захист інвестицій можуть визначити, наскільки швидко міжнародний капітал почне заходити в Україну.
Йдеться не лише про відновлення зруйнованих доріг, підприємств, житла чи енергетичної інфраструктури. Потенційно масштабнішим завданням є перебудова самої економічної моделі країни. Україна може отримати можливість залучити сучасні технології, створити нові виробництва та перетворитися на один із важливих економічних центрів регіону.
Кушнер окремо звернув увагу на людський фактор. За роки великого випробування українці продемонстрували здатність швидко знаходити рішення, пристосовуватися до надзвичайних умов і створювати технологічні продукти буквально в ситуаціях, коли часу на довгі експерименти не було.
Цю винахідливість, за його оцінкою, після завершення війни можна буде спрямувати вже не на виживання та оборону, а на розвиток. І саме тут може приховуватися один із найбільших ресурсів майбутньої України.
Фактично країна вже має досвід масштабної мобілізації людського та технологічного потенціалу. Війна змусила бізнес, інженерів, науковців, військових і волонтерів працювати швидше, ніж у мирних умовах. Якщо частину цих навичок вдасться перенести в цивільну економіку, результат може бути значно більшим за просте відновлення втраченого.
Водночас економічний прорив не відбудеться автоматично. Україні доведеться вирішувати складні проблеми — від реформування державних інституцій до забезпечення прозорості використання коштів і створення зрозумілих умов для приватного бізнесу. Інвестор має бачити не лише перспективний ринок, а й гарантії того, що його капітал буде захищений.
Саме над таким майбутнім, за словами Кушнера, вже ведеться робота. Він повідомив, що його команда разом із представниками адміністрації президента Володимира Зеленського працює над планом майбутнього процвітання України. До обговорення також залучені представники Світового банку та інвестиційної компанії BlackRock.
Американський представник розповів, що під час підготовки такого бачення вивчали попередні промислові плани України, аналізували, які підходи давали результат, а які виявилися неефективними. Такий підхід свідчить про спробу дивитися на відбудову не як на короткострокову програму ремонту зруйнованого, а як на довгострокову стратегію.
Особливо важливим є питання того, якою буде Україна незалежно від остаточних параметрів майбутнього миру та кордонів. Кушнер наголосив на необхідності досягнення рішення, яке було б справедливим і прийнятним для українського суспільства.
Це принциповий момент. Економічне майбутнє країни неможливо відокремити від питання безпеки. Великі міжнародні інвестори оцінюватимуть не тільки потенціал українського ринку, а й ризики нового загострення. Тому гарантії стабільності, сильні державні інституції та міжнародні партнерства можуть стати фундаментом для масштабного припливу капіталу.
Україна при цьому має кілька очевидних переваг. Серед них — значний промисловий потенціал, аграрний сектор, розвинена ІТ-галузь, вихід до європейського ринку та велика кількість фахівців, які вже довели свою здатність працювати в надзвичайно складних умовах.
Якщо ці фактори поєднати з реформами, сучасними технологіями та масштабними інвестиціями, післявоєнне відновлення може стати не поверненням у минуле, а переходом до зовсім іншої економічної реальності.
Саме тому слова Кушнера варто сприймати не просто як оптимістичний прогноз. Вони окреслюють потенційний сценарій, у якому Україна після війни отримує шанс перетворити роки величезних втрат на основу для нового етапу розвитку.
Проте остаточний результат залежатиме не лише від міжнародної допомоги. Інвестиції можуть дати поштовх, але правила гри визначатиме сама Україна. Від того, наскільки послідовно держава боротиметься з корупцією, захищатиме підприємців, реформуватиме судову систему та забезпечуватиме прозорість, залежатиме довіра світу.
Українське майбутнє, таким чином, може визначатися не тільки тим, як швидко буде відбудовано зруйноване. Значно важливішим стане питання, що саме країна побудує на його місці. І якщо потенціал, про який говорить Кушнер, справді вдасться реалізувати, післявоєнна Україна може стати значно сильнішою, технологічнішою та економічно впливовішою, ніж була до початку повномасштабної війни.
