Літній наступ Росії, який розпочався у травні 2025 року, демонструє помітні результати на фронтах Східної та Північної України. Особливість цього етапу бойових дій — нова мобільна тактика з використанням малих штурмових груп, які пересуваються на мотоциклах та цивільних автомобілях. У таких умовах навіть незначні просування перетворюються на системну загрозу українській обороні.
За даними українського аналітичного ресурсу DeepState, у травні Росія захопила приблизно 448 квадратного кілометра або 173 квадратні милі території — вдвічі більше, ніж у квітні. Основні напрямки наступу: південь від Костянтинівки в Донецькій області та північна Сумщина поблизу кордону з Росією.
Унікальною рисою цьогорічної кампанії стало масове використання обома сторонами мотоциклів і цивільного транспорту. Україна активно використовує цивільні авто для логістики, а Росія — для швидких атак. Полковник Віктор Кевлюк, резервіст ЗСУ та аналітик Центру оборонних стратегій, назвав це "ренесансом кавалерії на двигунах внутрішнього згоряння".
Українські солдати запускають бойовий безпілотник над російськими позиціями в Донецькій області у четвер. Сергій Коровайний
Сумщина: малими кроками — до міста
Російські війська повільно, але системно просуваються на Сумщині, захопивши понад десяток сіл. За словами розвідника Андрія з бригади десантно-штурмових військ, який діє поблизу міста Суми, росіяни наступають хвилями по 2–3 солдати, постійно змінюючи напрямки та зосереджуючись на слабких ділянках.
Хоча рельєф регіону — з численними ярами — ускладнює маневри, основні удари спрямовані на захоплення висот північніше Сум і подальше просування до густих лісів. Якщо Росія візьме села Хотінь, Юнаківку, Писарівку та Кияницю, це поставить під загрозу саме місто, в якому мешкає понад 200 тисяч осіб.
Умови лісистої місцевості значно ускладнять використання дронів, що потребуватиме додаткового залучення української піхоти для стримування противника.
Мати та донька проходять повз пошкоджену будівлю в Сумах, Україна, у четвер. Агентство Франс-Прес — Getty Images
Донбас: фокус на Костянтинівку
Аналітики вказують, що Костянтинівка — ключовий об’єкт наступальної кампанії РФ. Росіяни намагаються реалізувати стратегію "напівоточення", щоб ізолювати українські підрозділи в місті. Для цього наступ триває одразу з трьох напрямків: зі сходу — через трасу Т-0504, з півночі — від Торця, і з заходу — з позицій поблизу Часового Яру.
Втім, просування утруднене. Росія вже два роки намагається взяти Часів Яр, але безуспішно. Так само на півдні тривають жорсткі бої в Торецьку, де російські війська застрягли в міських умовах.
Незважаючи на це, командири ЗСУ в регіоні повідомляють про перевагу ворога в живій силі — подекуди співвідношення доходить до 20:1. Один із таких командирів, капітан Філатов, зазначає, що підрозділ з кількох десятків військових змушений відбивати до 15 атак щотижня — іноді по чотири на добу.
Паралельно Росія наростила інтенсивність авіаударів. Якщо на початку травня фіксувалося близько 11 авіаударів на день, то зараз — до 17, зазначає підполковник Дмитро Запоріжець, речник Луганського ОТУ.
Покровськ: новий тиск із заходу
Ще один напрямок тиску — місто Покровськ, розташоване західніше Костянтинівки. За словами старшого лейтенанта Василя Ємельянова, російські війська намагаються реалізувати ту саму тактику напівоточення, що й на Костянтинівському напрямку.
Попри це, місто все ще залишається під контролем ЗСУ. Проте росіяни вже перетнули адміністративний кордон між Донецькою та Дніпропетровською областями, що свідчить про спроби розширити фронт.
Українські солдати запускають ракети по російських позиціях поблизу Покровська на початку цього місяця Анатолій Степанов
Системний підхід і загроза тилу
Російські дії мають чітку логіку: спочатку ізоляція українських позицій, потім удари по логістиці за допомогою дронів і артилерії, далі — наступ малими групами, зокрема на мотоциклах. Такий підхід повторюється від ділянки до ділянки, поступово розширюючи зону контролю.
На Донбасі Росія також концентрує безпілотні підрозділи, які активно атакують дороги та шляхи постачання. Знищення стратегічної авіації Росії Україною не зупинило темпи авіаударів — лише змінило їх характер.
Фронт залишається динамічним: українські сили щоденно ведуть маневрову оборону, відступаючи під натиском, але завдаючи втрат противнику. Росія, своєю чергою, використовує чисельну перевагу та нові підходи для пошуку слабких місць у лінії оборони.
Наступ на Сумщині та Донбасі — це не лише питання територій, а ознака адаптації російської армії та пошуку рішень після багатьох невдач. Водночас ЗСУ змушені реагувати на зміну тактики, залучаючи додаткові резерви та переглядаючи підхід до оборони в умовах мобільних ударів на великих ділянках фронту.
