У суботу, 26 квітня 2025 року, начальник Генерального штабу Збройних сил Росії генерал Валерій Герасимов доповів президенту Володимиру Путіну про повне «знищення українського угруповання» в Курській області й відновлення контролю Москвою над останнім населеним пунктом Горналь на кордоні з Україною. Це стало кульмінацією успішної, за російськими даними, оборонної операції, що тривала шість тижнів після початкового українського прориву в серпні 2024 року.
Пошкоджений житловий будинок у Курську, Росія, у понеділок. Нанна Хайтманн
Водночас Генеральний штаб ЗСУ спростував заяву Кремля про остаточний вихід українських підрозділів з Курщини, наголосивши, що «оперативна ситуація складна, але наші війська продовжують утримувати позиції» всередині російської території. Київ підкреслює, що не завершив наступальні дії та не планує самостійно відмовлятися від плацдарму, який у середині минулого року дозволив відволікти сили противника та зміцнити оборону на Донбасі.
Перший наступ ЗСУ на Курщину в серпні 2024-го став першим масованим ударом по території РФ з початку повномасштабного вторгнення. Українські війська захопили десятки населених пунктів, включно з містом Суджа, і взяли в полон кілька сотень росіян. За даними Києва, операція демонструвала здатність української армії атакувати глибоко в тилу агресора та слугувала важелем для переговорів. У Москві ж цей прорив сприйняли як неприпустиму «червону лінію».
За словами Герасимова, до оборони села Горналь були залучені й підрозділи з Північної Кореї — вперше офіційно підтверджено участь кімівських військ у бойових діях на боці РФ. Аналітики вважають, що залучення «найманців» та іноземних підрозділів ознаменовує критичне виснаження кадрового резерву російської армії й пряме втручання ТППК у підтримку Кремля. Українські військові підтверджували присутність кібервійськ та артилеристів із КНДР, але відзначали їхню низьку ефективність у порівнянні з регулярними підрозділами ЗСУ.
Звільнення Горналю, якщо воно відбудеться в офіційній практиці РФ, може зняти одну з основних перешкод для мирних переговорів, які просуває спецпредставник Держдепу США Стів Віткофф. Його перемовини в Москві з Путіним мали на меті погодити «завершальний етап» угоди, проте без реального припинення вогню в прикордонних районах жоден документ не набуде сили. США, Україна та ЄС неодноразово закликали сторони до одностороннього перемир’я на 30 днів, такий режим припинення вогню досі не витримав навіть одноденної паузи на Великдень.
Стів Віткофф, спеціальний посланник США на Близькому Сході, ліворуч, тисне руку президенту Росії Володимиру Путіну перед їхніми переговорами в Санкт-Петербурзі 11 квітня. Гавриїл Григоров/Sputnik
Кремлівська пропаганда вже представила повернення Горналя як «успіх оборонної стратегії» та доказ «незламності російського духу». У відеозверненні на державному телебаченні генерал Герасимов наголосив, що «атака на Курську землю завершилась». Менше згадують про те, що подібні заяви робили ще до остаточного контролю над ключовими рубежами, і що українські снайпери та безпілотники продовжують уражати цілі на російській території.
Міжнародна спільнота поставилася до повідомлення з обережністю. У Європейському Союзі застерегли, що будь-які територіальні зміни внаслідок війни не можуть стати предметом торгу чи визнання. В ООН наголосили: лише комплексна угода про припинення вогню та відновлення територіальної цілісності України, підтверджена Радою Безпеки, забезпечить довготривалий мир. Аналітики відзначають, що без юридично зобов’язуючих гарантій Росія може знову повторити рейд у прикордонні райони.
Для України утримання оперативного тиску на Курщину залишалося важливою складовою стратегічного маневру. Генерал-лейтенант Олександр Сіруський переконував, що «розвантаження фронту» у зоні на сході завдяки відтягненню російських резервів було одним із завдань операції. Водночас з Києва визнавали ризики: відсутність безперервної підтримки розвідданими після тимчасового припинення обміну інформацією з Вашингтоном обмежувало можливості точних ударів по противнику.
У довгостроковій перспективі успіх будь-якої наступальної операції вимірюватиметься не лише кількістю зайнятих кілометрів, а й здатністю закріпити їх дипломатично. Наразі українська сторона наполягає на обов’язковому розміщенні багатонаціонального миротворчого контингенту під егідою ООН та НАТО на території, прилеглій до лінії розмежування. Лише так можливо запобігти новим кривавим сутичкам і створити умови для відбудови інфраструктури прикордонних регіонів.
Отже, повернення Горналя стає потужним символом ескалації війни та водночас випробуванням для міжнародних зусиль із мирного врегулювання. Якщо Росія зможе утримати наслідки прориву українських військ та раз за разом відбивати атаки, мирні переговори ризикують затягнутися. І навпаки, якщо Київ знайде спосіб поновити наступ та змусити Кремль відступити — це підштовхне до реальних поступок і запуску процесу безпеки за участі західних партнерів. У будь-якому разі доля Курської області залишатиметься ключовим маркером успіху або краху наступного етапу масштабного конфлікту.
