Держсекретар Сполучених Штатів Марко Рубіо заявив, що «Сполучені Штати не передають жодних озброєнь Росії». Така заява пролунала під час його виступу перед журналістами в аеропорту Шеннон (Ірландія) 12 березня 2025 року і була зафіксована камерою C-SPAN. Американський дипломат наголосив, що всі чинні санкції проти РФ залишаються в силі, і Вашингтон не збирається пом’якшувати чи скасовувати їх без конкретної згоди Кремля на кроки з деескалації війни в Україні.
Проте твердження Рубіо, яке мало на меті спростувати чутки про «приховану співпрацю» США з Москвою, не знімає питань, чому адміністрація президента Дональда Трампа, як звертають увагу експерти, не виявляє такого жорсткого тиску на Кремль, як на Україну. Адже Вашингтон, не добившись угоди про мир, від початку березня заблокував для Києва військову допомогу й розвідувальні дані, щоб примусити Володимира Зеленського до переговорів із Путіним. Тим часом для Москви, як вважають критики, Білий дім не передбачив жорстких нових санкцій чи інших методів покарання за затягування війни.
Заява Рубіо й політика «стримування» Росії
Відповідаючи журналісту, який поцікавився, чи має адміністрація намір хоч якось карати Росію за небажання погоджуватися на запропоноване США 30-денне перемир’я, Рубіо сказав: «Ми не надаємо зброю РФ, не підтримуємо її фінансово. Всі санкції, ухвалені ще до нашого приходу, лишаються, тож ми нічого не полегшували».
Ця позиція озвучена незадовго до того, як США знову відновили поставки зброї та розвідданих для України — після їх призупинення понад тиждень тому за особистим рішенням президента Трампа. Після зустрічі американської делегації на чолі з держсекретарем у Джидді (Саудівська Аравія) з офіційними представниками України було досягнуто домовленості про повернення військової та розвідувальної допомоги. У відповідь Київ погодився прийняти 30-денне припинення вогню, якщо на нього підпишеться Росія.
Головна інтрига: чи прийме Путін цю тимчасову домовленість, адже раніше він демонстративно відкидав «короткострокові» перемир’я. Російське МЗС у відповідь заявило, що почекає на деталі та «не випереджатиме події». Сам Володимир Путін неодноразово підкреслював: потрібен не просто режим тиші, а масштабні угоди, які гарантуватимуть безпеку РФ і її нові «кордони» — тобто анексовані в України землі.
Баланс сили: чому критикують політику Трампа?
Утім, навіть у самих США зростає дискусія: чому Білий дім заморозив підтримку Києву, тоді як від Москви не вимагав аналогічних компромісів? Відомо, що у лютому, після розмови в Овальному кабінеті, Трамп дорікав Володимиру Зеленському, нібито той не готовий «шукати миру». За кілька днів адміністрація припинила військові поставки в Україну й обмежила обсяг розвідувальних даних, фактично змусивши Київ шукати шляхів домовленостей з Путіним. У ЗМІ це вже охрестили «політикою подвійних стандартів» — коли Вашингтон тисне лише на «слабшу» сторону замість чинити тиск і на агресора.
Аналітики нагадують, що Росія продовжує окупацію великої частини української території, попри санкції, введені Заходом із 2022 року. При цьому Дональд Трамп і раніше не приховував свого прагнення «домовитися» з Путіним, називаючи конфлікт «прикрим непорозумінням». Демократи називають це «м’якістю» щодо Москви, а деякі республіканці визнають, що перемовини мають сенс, але не повинні перетворюватися на вимоги лише до Києва.
Чи вистачить санкцій, що вже діють?
Своєю чергою Рубіо наголосив, що США й так наклали низку жорстких обмежень на економіку РФ (видворення банків із SWIFT, заморожування активів, заборони на експорт високих технологій тощо). На думку Держсекретаря, погрози «покарати Росію» за відмову від 30-денної «тиші» можуть виглядати недоречними, поки ще не завершені формальні консультації. Мовляв, «не варто перегинати й створювати атмосферу ультиматумів».
Це проте не знімає питання: чи буде Білий дім готовий, у разі чергової відмови Путіна, запровадити нові санкції чи розширити чинні? Нагадаємо, що США й досі мають ряд заходів, які можна посилити (зокрема вторинні санкції проти країн, що допомагають РФ оминати обмеження). У Росії серйозно побоюються можливої блокади постачань нафти чи посилення обмежень на фінансові операції, однак Трамп поки не вдавався до таких кроків.
Трампова дилема: «Вигідний мир» чи «небезпека поступок»?
У попередній адміністрації (Джо Байдена) постачання зброї Україні було масштабним і майже безперервним. Однак після переобрання Трампа все пішло дещо інакше: незважаючи на великий пакет санкцій проти РФ, Білий дім зосередився на спробі швидко домовитися про припинення вогню й мир. Усе це відбувається на тлі критики деяких республіканців, які вважають, що надмірна підтримка Києву «не відповідає інтересам Америки».
Тим часом демократи звинувачують Трампа у надмірній схильності йти на поступки Путіну. Оглядачі нагадують: хоча зараз найбільший тиск був саме на Зеленського, Кремль відверто відкидає коротке перемир’я, вимагаючи закріпити окуповані землі. Це створює химерну ситуацію: чи не вийде так, що Україна змушена буде поступитися суверенітетом, аби отримати хоча б часткове припинення вогню?
Реакції політиків у США
Представник від Республіканської партії Майк Лолер (штат Нью-Йорк) у коментарі Newsweek заявив, що 30-денна тиша може стати «позитивним кроком» до переговірного вирішення, але підкреслив, що Україна повинна зберегти свою незалежність і безпеку. Лолер вважає, що Америка відіграє вирішальну роль у цьому процесі.
Зі свого боку, сенатор-демократ Річард Блюменталь із Коннектикуту написав у соцмережах, що угода про перемир’я «дає надію», але необхідно обов’язково підсилити військову та розвідувальну підтримку, «щоб зберегти довіру США» й гарантувати стійкість України.
Секретар Рубіо ж, коментуючи претензії щодо недостатнього тиску на Путіна, говорить, що важливішим лишається «не допустити нової ескалації і зробити все, аби війна не палахнула знову через кілька років».
Ключове питання — як відреагує Путін на запропоновану формулу «30 днів без обстрілів», на яку Київ уже погодився. Якщо Кремль відмовиться, Білий дім матиме привід для нових дій. Утім, наскільки активними будуть ці дії, поки незрозуміло: Трамп не раз висловлював бажання «не загострювати» відносин із Москвою.
Наприкінці тижня планується приїзд Стівена Віткоффа, спеціального посланця Трампа, до Москви. За повідомленнями Reuters, він може зустрітися з Путіним особисто. Мета — передати деталі пропозиції про «тишу» та спробувати отримати попередню згоду російської сторони. Якщо ж переговори проваляться, є ризик, що конфлікт і надалі палахкотітиме, й ані російські, ані українські війська не призупинять бойові дії.
Поки що ж різні політичні сили у США й Україні оцінюють дії адміністрації Трампа неоднозначно: з одного боку, зупинка допомоги Києву розглядається як спроба чинити тиск. З другого — фактично відсутній аналогічний тиск на Москву. Тож колишні обіцянки «покарати Росію за відмову від миру» лишаються переважно словами. На цьому тлі заява Рубіо, що «ми не даємо зброї росіянам», лише підкреслює незручний дисбаланс: США не підтримують агресора, проте й не нарощують покарання для нього.
Очевидно, найближчі тижні стануть вирішальними: якщо Путін принаймні частково прийме запропоновані умови припинення вогню, можна буде говорити про передишку. Якщо ж ні — Вашингтон або розкриє «додаткові важелі» тиску на Росію, або обмежиться дипломатичним осудом, а Україна, зі свого боку, повернеться до масштабних бойових дій, знову розраховуючи на підтримку Заходу. Що обере Трамп і як поведеться Путін — залишиться однією з найгостріших інтриг у найближчому майбутньому.
