Відносини між Україна, США та ключовими європейськими союзниками переживають серйозний політичний тиск у контексті розробки мирний план, що має покласти край війні з Росія. Головним спірним питанням на вихідних стала заява державного секретаря Марко Рубіо, який наполягає, що документ був «створений Сполученими Штатами», з урахуванням пропозицій із обох сторін конфлікту.
Ця позиція пролунала як відповідь на заяви сенатора Майка Раундса, який стверджував, що нібито саме Марко Рубіо назвав план «російською ініціативою» під час дзвінка з групою сенаторів у рамках безпекової конференції в Канаді. Така інтерпретація викликала занепокоєння і стала поштовхом для публічного з’ясування авторства документа.
Марко Рубіо відповів через соціальну мережу, заявивши, що мирний план «запропонований як сильна рамка для переговори». Він визнав, що документ враховує позиції Росія, але підкреслив, що включає й «попередній та поточний вклад України». Таким чином Рубіо намагається розвіяти звинувачення у тому, що Вашингтон просуває проєкт, сформований на умовах Кремля.
Ключовим елементом дискусії стали положення, що передбачають територіальні поступки з боку України, обмеження чисельності її армії та відмову від подальшого курсу на НАТО. З точки зору Києва, це суперечить український суверенітет і може бути трактовано як капітуляція після майже чотирьох років жорстокої війни.
Одночасно європейські союзники України – зокрема Німеччина, Франція, Велика Британія – публічно відреагували на документ, висловивши занепокоєння його змістом. Вони наголосили, що рішення щодо майбутнього України не можуть прийматися без самої України і без участі європейських демократій. Така позиція віддзеркалює дипломатія, де Європа демонструє власну суб’єктність.
Особливо гостро звучать зауваження сенатора Ангуса Кінга, який заявив, що мирний план виглядає як такий, що «був розроблений після консультацій з Росія, і майже без участі України або її союзників із НАТО». Він також назвав безпекові гарантії «розмитими та недостатніми».
У Києві президент Зеленський отримав ультимативну часову рамку від Дональда Трампа — відповісти на пропозицію до четверга. Водночас Трамп заявив, що дедлайн може бути подовжений у разі прогресу. Це створює додатковий тиск на українську делегацію в межах переговори, що тривають у Швейцарії.
Центральним питанням стає: чи позиціонує себе Вашингтон як посередник, чи як гарант інтересів України? За словами держсекретаря, США намагаються сформувати «рамку компромісу», але подальший тиск із боку Трампа може свідчити про прагнення до швидкого результату, навіть якщо він не буде вигідним для Києва.
Водночас офіційні коментарі американської сторони заперечують ідею про «російський диктат». Речник Держдепу Томмі Піготт заявив, що звинувачення щодо того, ніби план — це «список побажань Москви», є «відверто неправдивими». Проте втрата довіри між окремими американськими законодавцями стає новим фактором внутрішньої напруги у США.
Європейська стурбованість не є перебільшеною: будь-яке визнання російського контролю над українськими територіями може створити небезпечний прецедент на континенті. Бутафорська мирна угода без реальних гарантій може лише відкласти новий конфлікт, а обмежені військові обмеження можуть зробити Україну уразливою до подальших атак.
За таких умов майбутнє переговори визначатиме баланс між дипломатією та принципами. Київ наполягає на тому, що будь-яка угода повинна гарантувати не лише припинення війни, а й неможливість її повторення. Вашингтон прагне досягти результату, але ризик «миру через поступки» може дорого коштувати як Україні, так і трансатлантичній довірі.
