Президент США Дональд Трамп прибув до Анкориджа, де його чекав президент Росії Володимир Путін. Символічність моменту була очевидною: червона доріжка, проліт американських бомбардувальників і спільний вихід лідерів на публіку. Для багатьох це стало сигналом, що саміт США і Росії мав на меті не лише обговорення війни, а й політичний спектакль.
Найбільше обговорень викликала несподівана поїздка у президентському лімузині. Трамп запросив Путіна сісти до «Звіра» — броньованого автомобіля, що зазвичай є символом американської могутності. В машині не було ні перекладачів, ні радників, лише охоронці. Це породило питання: про що саме говорили лідери? Для Кремля кадри усміхненого Путіна стали безкоштовним піаром.
Формальні переговори розпочалися вже після «лімузинної дипломатії». Обидва лідери уникали відповідей на запитання журналістів. Трамп заявив, що «багато пунктів узгоджено, але залишилися кілька». Він не уточнив, чи йдеться про перемир’я в Україні. Путін повторив, що конфлікт пов’язаний із «загрозами безпеці Росії» — формулюванням, яке фактично означає вимоги щодо територій та нейтралітету України.
Президент Володимир Зеленський наголосив, що навіть у день переговорів російські війська завдавали ударів по українських містах. Він підкреслив: «У день переговорів росіяни також вбивають». Зеленський планує зустріч із Трампом у Вашингтоні, де обговорить «деталі припинення вбивств і війни». Важливо, що Київ не був запрошений на саміт у Алясці, що викликало хвилю критики серед українських політиків.
Європейські лідери — Франції, Німеччини, Великої Британії, Італії, Польщі та Фінляндії — одразу долучилися до розмови після контакту Трампа і Зеленського. Разом із керівництвом НАТО та Єврокомісії вони заявили про необхідність «міцних гарантій безпеки» для України. В Європі побоюються, що двосторонні угоди між Трампом і Путіним можуть обійти колективні інтереси Заходу.
Для Кремля саміт став очевидною перемогою: вперше з 2021 року Путін відвідав американську територію, незважаючи на ордер Міжнародного кримінального суду. Російські медіа подали його появу поруч із Трампом як визнання «рівності» та підтвердження, що Захід змушений рахуватися з Москвою. Саме тому «лімузинна сцена» виявилася безцінною для внутрішньої пропаганди.
Попри яскраві образи, конкретних домовленостей не було. Трамп визнав: «Немає угоди, доки немає угоди». Путін залишився на своїх позиціях: вимога до Києва відмовитися від НАТО, роззброїтися і передати частину територій. Це неприйнятно ані для України, ані для її союзників. Саміт завершився без прориву, залишивши відкритим питання: чи була це лише політична вистава?
Для Трампа ця зустріч має внутрішньополітичний вимір. Повернувшись до Вашингтона, він підкреслив, що готовий «продовжити діалог» і навіть натякнув на можливу поїздку до Москви. Його критики у Конгресі назвали це «легітимізацією воєнних злочинів». Проте серед частини американського електорату меседж «я можу зупинити війну» працює як сильний аргумент у передвиборчій кампанії.
Київ змушений балансувати: з одного боку — тиск Москви, з іншого — потреба зберегти підтримку США та Європи. Зеленський прагне гарантій, що будь-які угоди не підриватимуть український суверенітет. Його зустріч у Вашингтоні стане ключовою для розуміння, чи здатні США забезпечити надійні механізми міжнародної безпеки.
Саміт у Анкориджі запам’ятається не змістом переговорів, а символами: проліт стратегічних бомбардувальників, червона доріжка, рукостискання та загадкова поїздка у «Звірові». Вони створили картинку «історичного діалогу», але за лаштунками залишилася незмінна жорстка позиція Кремля. У цьому й полягає головна небезпека: політична символіка може затьмарити реальність війни.
Саміт Трампа і Путіна на Алясці став подією, що більше нагадувала театральну постановку, ніж справжні мирні переговори. Таємна розмова у лімузині, відсутність конкретних домовленостей та жорсткі умови Кремля доводять: війна в Україні далека від завершення. США, Європа й Київ стоять перед дилемою — як поєднати дипломатію із захистом суверенітету України.
