Під час саміту з Дональдом Трампом у США та у своїх подальших виступах Володимир Путін знову згадав «корінні причини війни». Ця фраза стала постійною частиною його риторики від початку 2022 року. Вона використовується як виправдання російського вторгнення та спосіб нав’язати власний порядок денний у мирних переговорах.
Коли Кремль говорить про «перворичини» («pervoprichiny»), мається на увазі комплекс вимог: визнання анексованих територій, відмова України від вступу до НАТО, скасування західних санкцій та зміна політичного курсу Києва. Іншими словами, Москва називає «коренем проблеми» сам факт незалежності України, яка прагне інтегруватися в Європу.
Основним аргументом Путіна є нібито «екзистенційна небезпека» для Росії від розширення НАТО. Кремль вважає, що Альянс, приймаючи країни Східної Європи, вторгся у «сферу впливу» Москви. Насправді ж НАТО – оборонний союз, і його розширення стало прямою реакцією на загрозу з боку Росії.
У червні 2024 року Путін конкретизував: Україна має залишити чотири області — Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську, які Росія проголосила «своїми» у вересні 2022 року. Попри те, що Кремль не контролює повністю жоден із цих регіонів, він використовує їх як предмет торгу у мирних переговорах.
Ще одна ключова вимога — щоб Київ остаточно відмовився від вступу до НАТО. Крім того, Путін домагається скасування всіх західних санкцій, які сильно вдарили по російській економіці. Це показує, що під «корінними причинами» Кремль розуміє повернення до ситуації, де Україна фактично залишалася у сфері його контролю.
Попри пропагандистську риторику, реальність для Путіна виявилася іншою. Україна зберегла державність, Володимир Зеленський залишився легітимним лідером, а НАТО розширилося, включивши Фінляндію та Швецію. Отже, його головні аргументи про «захист від Альянсу» лише посилилися.
Регулярне повторення формули про «корінні причини» має дві мети. По-перше, легітимізувати війну для внутрішньої аудиторії, пояснюючи її «історичною неминучістю». По-друге, створити враження на міжнародній арені, що мир можливий лише на умовах Кремля.
США та союзники України відкидають ці вимоги, вважаючи їх ультиматумом. Дональд Трамп намагається знайти «швидку угоду», але навіть він стикається з небажанням Путіна поступатися. Європейські партнери наголошують, що будь-яка мирна угода можлива лише після припинення вогню.
Якщо «корінні причини» Кремля стануть основою переговорів, Україна ризикує втратити території та перспективу членства в НАТО. Це не припинить агресію, а лише відкладе нову хвилю війни. Москва прагне не миру, а контролю над майбутнім української державності.
Фраза про «корінні причини війни» — це дипломатична маска, під якою ховаються вимоги Кремля: територіальні поступки, відмова від НАТО, зняття санкцій і фактична залежність Києва від Москви. Справжня мета Путіна — змінити баланс сил у Європі на користь Росії. Для України і союзників ключовим залишається одне: мир можливий лише за умов збереження суверенітету та міжнародного права, а не під диктовку Кремля.
