Завантаження публікації
ОГОЛОШЕННЯ

Сила як аргумент: Чи працює підхід Трампа до миру в Україні та на Близькому Сході?

Дональд Трамп застосовує принцип “сильний диктує умови” у міжнародних переговорах, зокрема щодо війни в Україні та конфлікту на Близькому Сході. Чи веде такий підхід до стабільного миру, чи лише загострює ситуацію?


Тетяна Федорів
Тетяна Федорів
Газета Дейком | 12.03.2025, 14:30 GMT+3; 08:30 GMT-4

Чи визначає сила правоту у геополітиці?

Дональд Трамп відомий своєю нестандартною дипломатією, яка ґрунтується на жорсткому реалізмі та максимальному використанні важелів тиску. Його підхід до конфліктів – як в Україні, так і на Близькому Сході – відзначається прагненням надати перевагу сильнішій стороні, змушуючи слабшу пристосовуватися до нових реалій.

Трамп неодноразово заявляв, що мир у регіонах, охоплених війною, можливий лише через визнання сили і можливостей домінуючого гравця. Однак така стратегія ігнорує історичні прецеденти, які доводять, що військова перевага – ще не гарантія довгострокового миру.

Тиск на Україну: капітуляція чи дипломатія?

Від початку російського вторгнення в Україну США стали ключовим союзником Києва, надаючи масштабну військову допомогу. Однак з поверненням Трампа до влади стратегія Вашингтона почала змінюватися. Трамп зайняв позицію, яка фактично передбачає поступки Україні:

  • Відмова від членства України в НАТО. Це одна з ключових вимог Кремля, яку Трамп готовий підтримати.
  • Скорочення військової допомоги. США під керівництвом Трампа можуть значно зменшити підтримку, що поставить Україну у скрутне становище.
  • Тиск на Зеленського. Президент України вже відчув жорстку позицію Трампа, коли той прямо заявив: “У вас зараз немає карт для торгів”.

Попри це, Україна не демонструє наміру здаватися. Володимир Зеленський продовжує шукати підтримку серед європейських союзників, що посилюють власні оборонні можливості, розуміючи ризики потенційного ослаблення ролі США.

Близький Схід: безумовна підтримка Ізраїлю та нові виклики

Якщо щодо України Трамп схиляється до зменшення підтримки, то у випадку Близького Сходу його позиція є більш однозначною. Він відновив військову допомогу Ізраїлю, яку призупинила адміністрація Байдена, та підтримує прем'єр-міністра Нетаньягу у прагненні знищити ХАМАС.

Проте його підхід має внутрішні суперечності:

  • Він прагне повернути всіх ізраїльських заручників, але водночас наполягає на знищенні ХАМАС, що ускладнює переговори.
  • Проводить прямі контакти з ХАМАС, що суперечить офіційній політиці США, які визнали угруповання терористичною організацією.
  • Не визначився з довгостроковим баченням миру, зокрема щодо створення незалежної Палестинської держави.

Це створює ситуацію, коли Трамп грає одразу на кількох фронтах, намагаючись одночасно підтримувати Ізраїль та демонструвати готовність до переговорів.

Чи завжди сила перемагає?

Теорія, що сильний диктує умови слабкому, має довгу історію. Ще давньогрецький історик Фукідід у V столітті до н.е. у своєму «Мелійському діалозі» зафіксував знамениту тезу: «Сильний робить те, що може, а слабкий терпить те, що мусить».

Однак історія знає багато прикладів, коли військова перевага не означала неминучої перемоги:

  • Війна США в Афганістані. Найпотужніша армія світу не змогла здолати талібів за 20 років війни.
  • Війна Росії проти України. Попри перевагу у ресурсах, Росія не змогла досягти швидкої перемоги.
  • Протистояння ХАМАС та Ізраїлю. Незважаючи на масштабні військові кампанії, ХАМАС продовжує існувати.

Ці приклади демонструють, що навіть найсильніша армія не завжди може диктувати свої умови.

Альтернативний підхід: уроки історії

Найуспішніші мирні угоди базувалися на компромісі, а не на диктаті сили:

  • Кемп-Девідська угода (1978) між Ізраїлем та Єгиптом стала можливою завдяки посередництву США.
  • Белфастська угода (1998) завершила десятиліття конфлікту у Північній Ірландії.
  • Мінські домовленості хоч і не принесли стабільного миру, але були спробою уникнути відкритої війни між Україною та Росією.

Натомість Трамп продовжує модель, яка підсилює сильного та ігнорує слабкого, що лише загострює конфлікти.

Висновки: чи веде стратегія Трампа до миру?

Політика Дональда Трампа побудована на прагненні отримати швидкі результати, нехтуючи складністю геополітичних процесів. Його підхід до України, Близького Сходу та міжнародних відносин загалом демонструє спроби закріпити владу сильніших гравців, змушуючи слабших до поступок.

Проте історія вчить: військова сила без довгострокової дипломатії не забезпечує стабільності. Мир, заснований на тиску, є тимчасовим і приреченим на провал. Справжнє вирішення конфліктів потребує рівноправного діалогу та врахування інтересів усіх сторін.

Якщо Трамп продовжить політику «сильний диктує умови», світ може опинитися у ще більшій нестабільності, ніж раніше.


Тетяна Федорів — Кореспондент, яка спеціалізується на політиці, економіці та технологіях, проживає у Вашингтоні, США, та висвітлює міжнародні новини.

Цей матеріал є частиною розгорнутої теми: США та Україна в Саудівській Аравії, яка охоплює численні цікаві аспекти цієї події. Газета «Дейком» ретельно відстежує події, проводячи перевірку джерел та інформації, щоб забезпечити нашим читачам найбільш точне та актуальне інформування.

Цей матеріал опубліковано 12.03.2025 року о 14:30 GMT+3 Київ; 08:30 GMT-4 Вашингтон, розділ: Світові новини, Аналітика, із заголовком: "Сила як аргумент: Чи працює підхід Трампа до миру в Україні та на Близькому Сході?". Якщо в публікації з'являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.

Читайте щоденну газету та загальну стрічку новин газети Дейком, яка поєднує багато цікавого в понад 40 розділах з усіх куточків світу.


Save
ОГОЛОШЕННЯ

Новини, які можуть Вас зацікавити:

Штатні та позаштатні журналісти газети «Дейком» щодня готують сотні публікацій, щоб читачі отримували найоперативнішу, перевірену й глибоку інформацію. Ми працюємо для тих, хто хоче розуміти суть подій, бачити широку картину та бути на крок попереду.

Останні новини

Вибір редакції