Німеччина, яка раніше вважалася лідером у сфері енергетичного переходу, опинилася на роздоріжжі: новий уряд скорочує фінансування ключових проєктів із декарбонізації, зокрема технологій уловлювання та зберігання вуглецю (CCS) та водневих програм. Це ставить під загрозу реалізацію кліматичних цілей і конкурентоспроможність німецької важкої промисловості.
Приклад цементного заводу в Гезеке, що належить Heidelberg Materials AG, демонструє кризову ситуацію. Попри отримання субсидій ЄС на проєкт, здатний зменшити викиди СО₂ на 700 тис. тонн щороку, компанія заморозила інвестиційне рішення. Причиною стали невизначеність щодо фінансування та зростаючі виробничі витрати.
Хоча канцлер Фрідріх Мерц заявляє про підтримку CCS як ключового інструменту для важкодекарбонізованих секторів, уряд одночасно зменшує програму фінансування чистої промисловості з €24,5 млрд до €1,8 млрд у середньостроковій перспективі. Це різко контрастує з обіцянками досягти кліматичної нейтральності до 2045 року.
Експерти, зокрема Єнс Бурхардт з BCG, попереджають, що таке рішення може стати «найбільшою загрозою» для кліматичної політики країни. Адже відсутність підтримки для бізнесу на тлі зростання вартості викидів робить інвестиції в зелені технології фінансово невигідними.
Проблеми посилюються високими цінами на енергію, бюрократією та дефіцитом кваліфікованих кадрів. Для промисловості, яка вже працює на межі рентабельності, відсутність державних стимулів для модернізації може означати деіндустріалізацію та скорочення виробництва.
Компанія Holcim AG, яка планує проєкт CCS біля Ганновера, заявила про зростання невизначеності щодо довгострокового фінансування декарбонізації. Галузеві об’єднання, такі як Carbon Management Alliance, також вважають, що скорочення бюджету ставить під сумнів досягнення кліматичних цілей.
Індустрія сталі та хімічна галузь Німеччини є найбільшими джерелами промислових викидів. Проте ключова програма уряду, що мала компенсувати різницю між вартістю традиційних процесів та «зеленими» технологіями, ризикує бути згорнутою через бюджетні обмеження.
Наприклад, мідний переробник Aurubis AG встановив воднево-готові анодні печі, але досі змушений використовувати природний газ через відсутність доступного водню. Скорочення фінансування водневих програм на дві третини ще більше уповільнить розвиток цього сегменту.
Ситуацію ускладнює те, що деякі компанії вже відмовляються від зелених проєктів. ArcelorMittal SA нещодавно повернув субсидію у €1,3 млрд на створення двох сталеливарних заводів з низькими викидами, посилаючись на слабкий попит та високі ціни на електроенергію.
Хімічна промисловість також переживає кризу. У Східній Німеччині оператор хімічного хабу Infraleuna GmbH заявив, що «ніхто не може дозволити собі інвестувати у технології, невідомо коли вони стануть прибутковими».
Альтернативою може стати зміна стратегії державних закупівель, що дозволить стимулювати попит на продукти з низьким вуглецевим слідом. Наприклад, Stahl-Holding-Saar GmbH вже постачає «зелені» рейки у Францію, Бельгію та Швейцарію, але не отримала жодного замовлення від німецьких компаній.
Порівняно з конкурентами, такими як Китай, який активно інвестує у чисті технології, Німеччина ризикує втратити свої позиції у глобальній індустріальній гонці. Як наголошує директорка Agora Industry Юлія Мец, «щоб залишатися конкурентною, країна повинна вкладати величезні ресурси у кліматичні технології».
