Коли світ відвертається: чи матимуть шанс на справедливість українські діти, викрадені під час війни?
Коли стало відомо, що адміністрація Дональда Трампа призупинила фінансування дослідницького проєкту Єльського університету, присвяченого документуванню викрадень українських дітей Росією, Володимир Сагайдак відчув гнів і розпач. Для нього це не просто новина — це особиста трагедія, яка триває з лютого 2022 року.
Тоді, під час повномасштабного вторгнення Росії, Сагайдак очолював реабілітаційний центр для понад пів сотні дітей у Херсоні. Щоб врятувати їх від можливої депортації, він швидко розподілив більшість підопічних між родичами й працівниками закладу. Та деяких урятувати не вдалося — діти, що навчалися у професійно-технічному училищі, були вивезені на окуповану територію.
"Я злий через те, що одна людина може зруйнувати працю десятків інших", — каже він. "Має бути кримінальна відповідальність, але Америка зараз показує нам протилежне".
Сагайдак — не єдиний, хто відчуває розчарування. Для багатьох українців призупинення критично важливої американської підтримки — це сигнал, що жертвам війни, зокрема дітям, більше нема на кого сподіватися у боротьбі за справедливість.
Документування воєнних злочинів — під загрозою
Проєкт Єльського гуманітарного дослідницького центру діяв у межах ініціативи адміністрації Джо Байдена, метою якої було виявлення та документування можливих порушень міжнародного права і злочинів проти людяності з боку Росії в Україні.
За офіційними даними України, понад 19 500 дітей були незаконно вивезені до Росії або на окуповані нею території. Українська влада класифікує ці дії як воєнний злочин, що підпадає під визначення геноциду згідно з Конвенцією ООН.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) уже видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової саме через депортацію українських дітей.
"Це був мій момент радості… який швидко змінився на відчай"
Коли МКС офіційно оголосив про ордери, Сагайдак відчув справжнє піднесення — його особиста боротьба і свідчення перед слідчими дали плоди. Проте радість тривала недовго. Адміністрація Трампа запровадила санкції проти прокурора МКС Каріма Хана — через окреме рішення щодо Ізраїлю, але з наслідками, які зачепили й українське досьє.
"Це неправильно. Я боюсь, що якщо так піде далі, Путін вийде сухим із води", — каже Сагайдак.
Попри запевнення Вашингтона після нещодавніх переговорів у Саудівській Аравії про намір повернути дітей, яких вивезла Росія, конкретики бракує. Для українських батьків, вихователів, лікарів — це ще одна тріщина в довірі до світової спільноти.
"Дружба Трампа з Путіним не повинна впливати на рішення щодо незаконних дій Росії", — додає він.
"Якщо злочини залишаться безкарними — це стане сигналом для світу"
Інна Холодняк, головна лікарка дитячої лікарні у Херсоні, з болем говорить про згортання проєкту. "Якщо припинити фінансування такого важливого дослідження, це означає, що будь-який злочин можна вчинити безкарно. І світ це побачить", — вважає вона.
Після захоплення Херсона росіянами, Холодняк відмовилася співпрацювати з окупаційною владою і була звільнена з посади. Але навіть тоді, ризикуючи свободою, вона продовжувала керувати лікарнею дистанційно, ховаючись у різних місцях.
Вона пригадує, як до лікарні привозили дітей із місцевого дитячого будинку. Щоб не допустити їх депортації, лікарі навмисне перебільшували в медичних довідках діагнози — щоби "за паперами" діти не підлягали вивезенню.
Та навіть попри це, деяких таки вивезли. Один із таких випадків — Ілля Ващенко, якому на момент викрадення було лише два роки. Згідно з розслідуванням Reuters, у 2023 році він отримав нове російське свідоцтво про народження. Його місцезнаходження наразі невідоме, і невідомо, чи був він усиновлений.
"Я відчуваю ненависть і зневагу до росіян", — каже Холодняк.
Чи дочекаються ці діти справедливості?
На запитання, чи вірять вони, що викрадені діти колись отримають справедливість, Холодняк відповідає ствердно:
"Я завжди вірила і вірю в перемогу добра, справедливості та здорового глузду".
Сагайдак менш оптимістичний:
"Я думаю, що до тих пір, поки Україна не стане по-справжньому потужною країною, ніякої справедливості не буде".
Потрібна не тільки підтримка, а й рішучість
Історії Сагайдака, Холодняк та тисяч викрадених дітей — це не просто свідчення про злочини, це заклик до дії. Коли міжнародні партнери згортають програми, які документують ці злочини, коли правосуддя стає заручником політичних рішень — виникає ризик, що найбільші трагедії залишаться без відповіді.
У боротьбі за справедливість мовчання — найстрашніший злочин. І сьогодні Україна звертається до світу: не дайте цим дітям зникнути у тіні політичних компромісів.
