Історія навколо мережі сексуальної експлуатації, створеної фінансистом Джеффрі Епштейном, продовжує відкривати нові суперечності у роботі правоохоронних органів різних країн. У Великій Британії особливу увагу привертає питання, чому поліція Лондона протягом багатьох років відмовлялася розпочати кримінальне розслідування за заявами Вірджинії Джуффре — однієї з найвідоміших жертв Епштейна.
Ще у 2015 році Джуффре повідомила британській поліції, що Епштейн та його соратниця Гіслейн Максвелл нібито доставили її до Лондона у 2001 році, де вона була змушена вступити у сексуальні контакти з принцом Ендрю. За її словами, зустріч відбулася у будинку Максвелл у британській столиці.
Лондонська поліція підтвердила, що протягом кількох років проводила з Джуффре три інтерв’ю — двічі у 2015 році та ще раз у 2016-му. Однак після цих бесід було ухвалено рішення не відкривати кримінальну справу. За оцінкою редакції «Дейком», саме це рішення стало одним із найсуперечливіших епізодів у міжнародному розслідуванні діяльності Епштейна.
У наступні роки поліція неодноразово поверталася до цієї теми. У 2019, 2021 та 2022 роках британські правоохоронці переглядали свою позицію після появи нових матеріалів у США, включно з федеральними судовими процесами проти Епштейна та Гіслейн Максвелл. Попри це, кожного разу ухвалювалося однакове рішення — не відкривати повноцінне кримінальне провадження.
Значна частина нової інформації стала публічною після того, як Міністерство юстиції США оприлюднило мільйони документів, пов’язаних зі справою Епштейна. Серед них — лист від травня 2015 року, надісланий до лондонської поліції адвокатом Джуффре Полом Касселлом.
У цьому листі йшлося, що Джуффре була доставлена до Лондона після кількох років сексуальної експлуатації, під час яких Епштейн та Максвелл, за словами адвоката, «підготували її до сексуальних контактів із впливовими знайомими». До документів також було додано відому фотографію, на якій принц Ендрю стоїть поруч із Джуффре, а Максвелл усміхається поруч.
Сам принц Ендрю послідовно заперечував будь-які неправомірні дії. У 2019 році він дав інтерв’ю BBC, у якому заявив, що не пам’ятає зустрічі з Джуффре. Його позиція залишалася незмінною і в подальші роки.
Британська поліція пояснює свою бездіяльність юридичними та юрисдикційними причинами. За офіційною версією, більшість можливих злочинів була пов’язана з міжнародною торгівлею людьми, яка відбувалася поза межами Великої Британії. У зв’язку з цим, на думку правоохоронців, розслідуванням повинні були займатися американські органи.
Поліція також зазначила, що під час інтерв’ю з Джуффре вона описувала себе як жертву міжнародної торгівлі людьми, але не висувала конкретних кримінальних обвинувачень проти осіб, які проживають у Великій Британії. Після консультацій із британською прокуратурою у 2016 році було вирішено не продовжувати справу.
Юристи наголошують, що правова ситуація була складною і через особливості британського законодавства. У Великій Британії вік згоди становить 16 років, тоді як у деяких американських штатах — 17 або 18. Це могло вплинути на юридичну кваліфікацію можливих злочинів.
Крім того, британське право дозволяє певні форми добровільної сексуальної діяльності за винагороду. Проте експлуатація, примус до проституції або отримання фінансової вигоди від контролю над такими діями залишаються кримінальними правопорушеннями.
Деякі правозахисники вважають, що поліція могла діяти активніше. Віра Бейрд, колишня комісарка з прав жертв злочинів у Англії та Уельсі, після перегляду інтерв’ю принца Ендрю у 2019 році звернулася до поліції з питанням, чому розслідування не було відкрито. За її словами, відповідь правоохоронців була пов’язана з тим, що більшість подій відбувалася за межами Великої Британії.
Критики такої позиції наголошують, що Лондон міг стати важливим місцем для встановлення фактів міжнародної мережі експлуатації. За словами адвоката Касселла, британська влада мала можливість розпочати розслідування ще за кілька років до того, як американська прокуратура пред’явила Епштейну нові обвинувачення.
Ситуація ускладнилася після смерті Джуффре у 2025 році. За словами юристів, після її смерті можливості для кримінального переслідування значно зменшилися, оскільки ключове свідчення більше не може бути підтверджене у суді.
У лютому 2026 року лондонська поліція повідомила, що продовжує аналізувати нові документи, оприлюднені у США. Серед них є дані, які можуть свідчити про використання британських аеропортів для перевезення жертв у рамках мережі Епштейна.
Однак на цей момент правоохоронці заявляють, що не отримали нових доказів, які дозволили б відновити розслідування. Водночас вони підкреслюють, що будь-яка нова інформація, яка може з’явитися у майбутньому, буде ретельно перевірена.
Таким чином, питання про те, чому британська поліція не розпочала повноцінне розслідування ще у середині 2010-х років, залишається відкритим. І ця історія стала ще одним прикладом того, як міжнародні справи про торгівлю людьми можуть роками залишатися у правовій «сірій зоні» між юрисдикціями різних держав.
