Історія старшого лаборанта кафедри ядерної фізики Львівського університету Івана Франка Степана Більченка набула значного суспільного резонансу. Його раптове потрапляння до військової частини, сумнівне проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) та загадкові події, що призвели до його госпіталізації, викликали неоднозначну реакцію суспільства. Цей випадок став ще одним проявом дискусії про методи мобілізації, правові аспекти призову та права військовозобов’язаних.
Випадкове затримання чи планова мобілізація?
За словами друга Більченка Владислава Кононова, події розгорталися стрімко. Ранок 5 лютого 2025 року почався для Степана звично: він прямував до університету через район Стрийського ринку у Львові. Саме там, за словами свідків, його зупинили представники територіального центру комплектування (ТЦК) і доставили до Личаківсько-Залізничного ОРТЦК нібито для оновлення облікових даних. Вже за кілька годин він пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до служби.
Проте питання залишаються. Кононов стверджує, що медичний огляд відбувся надто швидко, без детального обстеження, а сам Більченко навіть не відвідав деяких лікарів. Це викликає сумніви щодо об’єктивності комісії, адже у чоловіка були проблеми зі здоров’ям, зокрема синдром обструктивного апное сну, що могло бути підставою для відстрочки.
Альтернативна служба: Чи був у Більченка законний захист від мобілізації?
Ще одне важливе питання – релігійні переконання Більченка. Його друг заявив, що він мав відповідні документи про проходження альтернативної служби та юридично не міг брати до рук зброю. Однак у ТЦК пояснили, що в умовах воєнного стану цей закон не діє, а сам Більченко не надав жодних документів, які б гарантували йому право на відстрочку.
Ця ситуація вкотре піднімає питання про те, як саме має реалізовуватися право громадян на альтернативну службу в умовах війни. Випадки примусової мобілізації серед осіб, які відмовляються від військової служби з релігійних міркувань, стають дедалі більш резонансними.
Раптове зникнення і поява на трасі: що сталося під час транспортування?
6 лютого 2025 року Більченка відправили до військової частини А2900 для проходження базової підготовки. Але вже 7 лютого під час транспортування до іншого пункту призначення він несподівано опинився на узбіччі траси в Житомирській області. Звідти його забрали до лікарні.
За даними джерел, чоловік сам вистрибнув з автомобіля. Це могло бути відчайдушною спробою втечі через страх перед військовою службою, а також наслідком психологічного тиску, якого він зазнав протягом останніх днів. Військова служба правопорядку отримала інформацію про його місцезнаходження, а згодом підтвердилося, що Більченко перебуває в медичному закладі.
Реакція ТЦК і пояснення військових
У Львівському обласному ТЦК заявили, що дії щодо Більченка були законними. Оскільки він не оновлював облікові дані, його доставили для проходження ВЛК. Комісія визнала його придатним, а оскільки чоловік працював лаборантом, він не мав права на відстрочку.
Водночас речниця 199-го навчального центру ДШВ Анна Гаврилюк зазначила, що військові були готові запропонувати Більченку альтернативні варіанти несення служби. Він сам повідомив, що є IT-фахівцем, і йому пропонували роботу з комп’ютерною технікою. Проте подальші події розвивалися непередбачувано.
Проблеми мобілізації: інші подібні випадки
Ця історія є частиною ширшої проблеми мобілізації в Україні. У 2024 році Офіс уповноваженого Верховної Ради з прав людини отримав понад 1,6 тисячі скарг на дії ТЦК. Були зафіксовані випадки порушень прав військовозобов’язаних, примусових затримань і навіть смертей під час проходження мобілізаційних заходів.
Останнім часом також збільшилися скарги на так звану «бусифікацію», коли військовозобов’язаних затримують на вулицях і силоміць доставляють у військові частини. Це викликає занепокоєння як серед правозахисників, так і в суспільстві.
Висновки: що далі?
Випадок Степана Більченка знову актуалізує важливі питання:
- Чи належним чином проходять військово-лікарські комісії?
- Як має реалізовуватися право на альтернативну службу в умовах воєнного стану?
- Чи допустима практика затримання громадян без попереднього повідомлення?
Ці питання залишаються відкритими, а суспільство очікує прозорих відповідей від влади. Україна продовжує боротися за свою незалежність, але водночас важливо, щоб процес мобілізації відбувався згідно з законом та з повагою до прав людини.
