Мирні ініціативи, які періодично з’являються в міжнародному дискурсі щодо завершення російсько-української війни, щоразу стають предметом гострих суперечок і болючих оцінок. Остання редакція пропозиції США, яку описало видання Financial Times із посиланням на українські джерела, знову актуалізувала запитання про те, якою може бути ціна миру та чи не перетвориться він на заморожений конфлікт, потенційно небезпечніший за активні бойові дії. У цьому документі вперше окреслюються контури демілітаризованої зони, яка мала б охопити східні регіони України, але без вимоги обов’язкового відведення російських військ із цих територій.
За інформацією українського високопосадовця, що ознайомився з оновленим варіантом плану, Сполучені Штати більше не наполягають на тому, щоб Росія залишила частини Донецької й Луганської областей, які планується включити до складу демілітаризованого поясу. У той самий час від України очікується відхід її сил із займаних позицій у Донецькій області. Така асиметрія викликає глибоку тривогу в Києві, оскільки вона створює небезпечний сценарій, за якого одна сторона отримує стратегічну перевагу ще до початку будь-яких переговорів про довготривалу безпеку регіону.
Початковий план, який мав 28 пунктів і був запропонований командою Дональда Трампа, передбачав створення нейтральної зони лише після виходу українських сил із Донбасу. За образністю план нагадував модель, що існує між Північною та Південною Кореєю вже понад сім десятиліть. Цю зону часто називають однією з наймілітаризованіших місцевостей планети, попри формальну назву. І саме ця аналогія з азійським прецедентом виглядає тривожною для України, яка вже має досвід тимчасових домовленостей, що перетворювалися на затяжні пастки.
Українські посадовці, залучені до переговорів зі США, неодноразово наголошували, що створення подібного буферного поясу без зобов’язання щодо виходу російських сил не зменшить рівень небезпеки. Навпаки, такий підхід ризикує закріпити за фактом військової присутності контроль над територіями, де Україна має повне суверенне право. У цьому сенсі пропозиція США викликає побоювання, що тимчасовість може набути рис довготривалого статус-кво, який обмежуватиме свободу дій Києва і залишить величезний простір для подальших загроз.
Президент України Володимир Зеленський відкрито зазначив, що бачить у запропонованій демілітаризованій зоні не шлях до миру, а ризик замороженого конфлікту. На його думку, такий формат здатний надати Москві час для переорієнтації, накопичення сил і підготовки до нових наступальних операцій. Подібна пауза не розв’язує ключової проблеми – відсутності гарантій того, що агресія більше не повториться. Навпаки, вона може стати черговим етапом для перегрупування та пошуку нового плацдарму для атак.
Разом із тим процес переговорів між Україною, Європейським Союзом та США триває. Зеленський підтвердив, що робота на рівні радників із національної безпеки над пропозиціями до мирного плану завершена, і зараз готуються три ключові документи, які мають стати фундаментом майбутнього врегулювання. Це означає, що позиція України ще може коригуватися, як і підхід західних партнерів. Попереду складна дипломатична робота, яка вимагає одночасної твердість і здатності переконувати.
Паралельно з дискусіями про майбутню архітектуру безпеки продовжуються консультації про повоєнне відновлення України. Представники Києва та Вашингтона нещодавно обговорювали економічні перспективи, програми реконструкції та можливість створення нових інструментів підтримки. Тема відбудови тісно пов’язана з мирними планами, адже будь-яка масштабна економічна стратегія залежить від гарантій безпеки й передбачуваності ситуації вздовж лінії зіткнення.
Наразі громадська думка в Україні вкрай чутлива до найменших ознак можливого тиску чи компромісів, які обмежують державні інтереси. Нові деталі американської пропозиції, оприлюднені Financial Times, одразу викликали широкий резонанс, адже торкаються самої суті українського бачення миру: він має бути справедливим і не містити елементів вимушеної поступливості. В умовах повномасштабної війни українське суспільство чітко усвідомлює ціну територіальних рішень та значення рівноправності в переговорах.
Україна стоїть на позиції, що жоден план не може передбачати одностороннього відходу її сил або делегування частини території без гарантій, які виключатимуть повторення агресії. Небезпека у тому, що будь-яка демілітаризована зона без чітко певного статусу та міжнародного механізму контролю може стати черговим плацдармом для нових загроз. Саме тому Київ наполягає на чіткому визначенні відповідальності кожної сторони та юридично зобов’язуючих інструментів.
Попереду тривалий і складний шлях формування нового безпекового каркаса для Європи та України. Мирні пропозиції, що з’являються на столі переговорів, повинні враховувати реалії війни, досвід минулих років та стратегічні ризики. Україна продовжує відстоювати своє право на безпеку, свободу та контроль над власними кордонами. І будь-який план, який не враховує цих принципів, неминуче зустріне спротив не лише в політичних колах, а й у серцях мільйонів громадян.
