Українські збройні сили на Донбасі зіштовхнулися зі складним вибором: чи варто продовжувати обороняти кожен шматок землі або поступово відступати, щоб мінімізувати втрати, але максимізувати втрати противника? Наразі українська стратегія виглядає як "торгівля простором заради російських втрат", дозволяючи російським військам вести наступ, поки ті не виснажаться.
Цей підхід, відомий як "rope-a-dope" — військова тактика, що нагадує стиль відомого боксера Мохаммеда Алі, який дозволяв суперникам витрачати свої сили на удари, згодом відповідаючи контратакою. Така тактика обрана не випадково, адже Україна значно поступається Росії в артилерійських ресурсах та живій силі.
Стратегія поступового відступу
"Це питання того, наскільки великими мають бути їхні втрати, перш ніж вони зрозуміють, що це марно", — говорить Олександр Солонко, член 411-го батальйону безпілотників України, який воює на фронті поблизу Покровська. Проте, перед безперервними атаками деякі командири віддають перевагу відступу, якщо це допомагає зменшити втрати серед українських військових.
У Москві не припиняються спроби мобілізації нових солдатів і нарощування виробництва озброєнь. Це створює невизначеність щодо того, скільки території Україна змушена буде віддати, перш ніж російська армія вичерпає свої сили — якщо взагалі коли-небудь це станеться.
Ситуація додатково ускладнюється тим, що українська армія розпочала наступ на російську західну область Курськ у серпні, що додатково розтягнуло її ресурси. Це ставить під загрозу здатність України проводити контрольований відступ у Донбасі без ризику обвалу лінії фронту.
Росія нарощує темпи
Після наступу на Курськ, Росія змогла швидше просуватися в Донбасі, ніж будь-коли з 2022 року. За словами військового експерта Пасі Пароінена з Black Bird Group у Фінляндії, протягом двох останніх місяців Росія захопила приблизно 270 квадратних миль української території, що приблизно втричі більше, ніж у червні та липні.
Попри це, Росія досі далека від досягнення своєї стратегічної мети — повного захоплення Донбасу. Для цього Москві необхідно взяти ще 4,000 квадратних миль української землі, що приблизно в п'ять разів більше, ніж вона захопила за останній рік.
"Ця війна не буде вирішена тим, хто контролює Вугледар чи інші тактичні населені пункти", — каже Франц-Штефан Гаді, військовий аналітик з Відня. "Важливо те, скільки військових Росія витратила на спроби захопити Вугледар у порівнянні з втратами України при його обороні".
Складнощі оборони Донбасу
Донбас, який складається з двох найбільш східних регіонів України — Луганської та Донецької областей, — став епіцентром цієї виснажливої битви. Близькість до західної частини Росії дозволяє Москві легко перекидати війська, техніку та боєприпаси на передові лінії фронту. Регіон рясніє численними містами та селами, що змушує обидві сторони вдаватися до виснажливих вуличних боїв.
Роман, командир української 72-ї бригади, який обороняв Вугледар, зазначає, що коли російські війська концентрують свої зусилля на певній ділянці фронту, вони здатні прорвати українську оборону. "Як одна наша артилерійська система може боротися з десятьма їхніми?", — запитує Роман, який використовує лише своє ім’я відповідно до військових правил.
Попри те, що українські сили утримували Вугледар понад два роки, знищуючи колони російських танків і завдаючи значних втрат російським військам, російська армія продовжувала тиск. За останні тижні Росія почала завдавати суттєвих втрат українським військам, що обороняли місто. Українські медики повідомляли про десятки поранених щодня, а військові рапортували про атаки, які "виснажували" війська.
Минулої середи армія України оголосила, що вона залишає місто, щоб "зберегти особовий склад та військову техніку".
Стратегія на виснаження
Україна сподівається, що в кінцевому підсумку втрати Росії стануть настільки великими, що війна стане нездійсненною для Кремля раніше, ніж для Києва. "Найважливіше — це виснажити ворога", — заявив президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні в середу.
Однак наскільки реалістичною є ця стратегія? Президент Росії Володимир Путін перевів економіку своєї країни на воєнні рейки і не виявляє жодних ознак готовності відмовитися від продовження війни. Ба більше, російське суспільство, схоже, непохитне у своїй підтримці військових зусиль.
Українські та західні офіційні особи вказують на зростаючу кількість втрат серед російських військових — у серпні цього року майже 1,200 осіб щодня, за словами Ніколаса Окотта, радника британських військових — як на свідчення тяжких наслідків війни для Росії.
Протягом усього конфлікту Росія втратила приблизно три бронетехнічні засоби на кожен український, за даними Oryx, військового аналітичного сайту, який рахує лише візуально підтверджені втрати. Аналітики Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень у Лондоні прогнозують, що за поточних темпів втрат і виробництва нової техніки Росія може вичерпати запаси бронетехніки до 2026 року.
За словами пана Гаді, який проводив подібне дослідження, Росія до того часу зможе дозволити собі лише "одну або дві битви масштабу Авдіївки з такими втратами бронетехніки".
Виснажені ресурси обох сторін
Попри це, російська армія вже зараз намагається збільшити чисельність своїх військових і наростити виробництво озброєнь. На полі бою в Донбасі росіяни активно використовують свої ресурси та часто діють поспішно, зазнаючи значних втрат, коли могли б діяти повільніше і з меншими втратами.
Військові аналітики зазначають, що на початку літа українська армія мала непогані шанси продовжувати боротьбу в регіоні, чекаючи на накопичення втрат серед російських військ, готуючись до можливих контратак у наступному році.
Українські втрати у живій силі та озброєнні почали скорочуватися завдяки зусиллям із мобілізації та збільшенню поставок боєприпасів від західних союзників, зокрема завдяки цьогорічному багатомільярдному пакету допомоги від Сполучених Штатів. Генерал Олександр Сирський, головнокомандувач України, заявив минулого місяця, що співвідношення використання артилерійських снарядів між Росією та Україною зменшилося останніми місяцями.
Однак несподіваний наступ України в Курській області в серпні залишив її війська у більшій небезпеці.
Хоча наступ підняв бойовий дух у Києві, він також ще більше розтягнув ресурси України, відтягнувши деякі з найдосвідченіших військових з Донбасу до Курська. У ході наступу Київ втратив понад 200 одиниць техніки — майже стільки ж, скільки Росія втратила поблизу Покровська за той самий період, згідно з даними аналітичного ресурсу Oryx.
Донбас — поле для найжорстокіших битв
Українські військові, які воюють у Донбасі, по-різному оцінюють значення наступу на Курськ. Деякі вважають, що це змусило Росію перекинути частину своїх сил з Донбасу до Курська. Інші висловлюють розчарування через обмеження боєприпасів, що стало помітним після початку наступу.
"Донбас — це поле для застосування всіх можливих засобів, щоб нанести максимальної шкоди противнику", — каже Волія, капітан Нацгвардії України, який воює поблизу Торецька.
Тим часом боротьба за Донбас продовжується, і обидві сторони використовують усе можливе озброєння, від старих авіабомб до сучасних дронів, щоб виснажити один одного. І це змагання на виснаження, здається, не має швидкого завершення.
