У 2016 році землетрус у Центральній Італії зруйнував церкву Сан-Сальваторе в Кампі. Фрески XV століття перетворилися на уламки. Для реставраторів це стало майже безвихідним завданням: окремі фрагменти нагадували «острови серед втрат».
Через дев’ять років у науковому журналі Nature з’явилося дослідження 25-річного Алекса Качкіна, аспіранта MIT. Його метод відновлення за допомогою штучного інтелекту вразив світ мистецтва. Хоча офіційно він займається дослідженням мікрочипів, у вільний час захоплюється реставрацією.
Качкін створив програму, яка аналізує пошкодження картини, обробляє дані за допомогою нейромережі й друкує надтонку маску з «відновленим» зображенням. Маска накладається на оригінал, відновлюючи його цілісність, але її можна зняти, не пошкодивши основу.
Зруйнована церква Сан-Сальваторе-ін-Кампі 31 жовтня 2016 року, через день після землетрусу магнітудою 6,6 бала, що стався в центральній Італії — Філіппо Монтефорте/Agence France-Presse — Getty Ima
Алгоритм використав понад 55 тисяч відтінків і працював у 65 разів швидше за традиційні методи реставрації. Це дозволяє поєднати точність цифрової обробки з принципами збереження автентичності.
Серед консерваторів точиться суперечка: що важливіше — збереження чи реставрація? Частина фахівців наполягає на легкому втручанні, інші прагнуть максимальної реконструкції. Метод Качкіна може стати компромісом: він відновлює цілісність твору, але без незворотних змін.
В Італії діють суворі правила: будь-яке втручання має бути оборотним і помітним. Але водночас держава активно підтримує інновації. Саме тому Міністерство культури запросило Качкіна адаптувати свій метод до місцевих стандартів.
Молодий дослідник працює над кодом, що дозволить відтворювати реставраційний стиль траттеджо — коли відновлені частини малюються паралельними лініями, щоб їх можна було відрізнити зблизька, але здалеку вони виглядали гармонійно.
Пан Качкін на своїй роботі, працює з камерою надвисокого вакууму, яка використовується для тестування пристроїв, що випромінюють електрони — Алекс Качкін
Попри успіх, метод поки занадто складний для масового використання. Консерватори зізнаються, що готові купувати готові маски, замість проходити всі етапи виготовлення самостійно. Тому Качкін розглядає ідею запуску комерційного стартапу.
Його щоденна робота над електронними променевими джерелами для виробництва мікрочипів виявилася напрочуд близькою до реставрації мистецтва. В обох сферах вирішальну роль відіграє точність і багаторівнева перевірка результатів.
Частина експертів вбачає у цьому методі революцію, що дозволить відновлювати складні об’єкти швидше й дешевше. Інші застерігають: надмірна технологізація може знецінити автентичність творів. Але всі погоджуються: штучний інтелект стає новим інструментом культурної спадщини.
Метод Качкіна може стати стандартом для масштабних проєктів, на кшталт відновлення фресок Сан-Сальваторе. Він уже співпрацює з міжнародними музеями, адаптуючи технологію до різних традицій і матеріалів.
