У червні 2025 року супутникові знімки, надані Planet Labs PBC і проаналізовані колишнім інспектором МАГАТЕ Робертом Келлі, продемонстрували, що чотириденний обстріл із центрального збагачувального центру в Natanz в Ірані фактично зніс лише зовнішні елементи інфраструктури — трансформаторні станції, розподільчі підстанції та лінії електропередач.
Водночас збагачувальні зали, укриті під 40 метрами ґрунту та залізобетону, залишилися фактично неушкодженими. Аналіз супутникових знімків свідчить, що для реальної шкоди іранському ядерному комплексу необхідне використання потужних підземних бомбардувальників з бомбами типу GBU-57 Massive Ordnance Penetrator, у чому Ізраїль обмежений через відсутність таких засобів.
Трампова адміністрація, за словами офіційного представника, розглядає варіанти участі США в операціях проти Ірану й планує ухвалити рішення «протягом двох тижнів». Однак коливання позицій Дональда Трампа — від загроз ударів по Fordow до готовності надати «додатковий час для дипломатії» — створюють невизначеність серед військових планувальників.
Томільний аналіз критичної загрози показав, що без прямого залучення американських B-2 та Massive Ordnance Penetrator будь-які удари Ізраїлю по підземним об’єктам Іранської ядерної програми, як наприклад Fordow, матимуть лише тактичний ефект.
У Natanz, що за 300 км на південь від Тегерана, пошкоджені лише зовнішні цехи та резервні генератори. Ці елементи критично важливі для живлення центрифуг, але швидкий ремонт підстанцій та підключення до альтернативних ліній електропостачання дозволить іранським інженерам відновити збагачення урану вже через кілька місяців.
Технологічна гілка «ядерного палива», яка починається з видобутку жовтого пирогу на шахтах Саґганду та Ґчіне й проходить через перетворення UF₆ в Ісфахані, демонструє глибоку взаємопов’язаність об’єктів. Супутникові кадри від 17 червня зафіксували рух важкої техніки біля зруйнованих будівель цеху конверсії, але основні лабораторії та будівлі виробництва збагаченого урану залишилися недоторканими.
Ісфаханський ядерний хаб, розташований за 450 км на південь від Тегерана, є серцем хімічної стадії перетворення жовтого пирогу в UF₆ газ. Там відбувається тонке настроювання марок урану та виготовлення металевих заготовок для подальшого введення до центрифуг Natanz та Fordow.
МАГАТЕ оприлюднило повідомлення про пошкодження центральної лабораторії, реакторного цеху та декількох допоміжних приміщень, але супутникові знімки свідчать про мінімальний ефект на критично важливі реакційні камери та цехи з виробництва сальтида урану. Зважаючи на це, інспектори Ядерного агентства ООН жорстко критикують відсутність доступу до зони обстрілів і заявляють, що без щоденного контролю матеріал може бути перенесений до невідомих сховищ.
Найобережніше побудований об’єкт — Fordow, змонтований всередині скелі на глибині більше 100 м поруч зі святим містом Ком. Потрапити туди можна лише через вузькі тунелі, і ні звичайні ракети, ні безпілотники «Shahed» не здатні завдати значної шкоди. У результаті експертні висновки одноголосні: для руйнування Fordow необхідно залучення американських бомбардувальників п’ятого покоління та спеціальних боєприпасів GBU-57, а це автоматично переводить США з ролі спостерігача у пряму війну. Ізраїльтяни ж не мають таких ресурсів і не бажають ризикувати ескалацією, що може залучити сусідні країни Перської затоки.
Трампова дилема полягає в балансі між стратегічною необхідністю нейтралізації іранської ядерної програми як загрози регіональній безпеці та страхом перед масштабним регіональним конфліктом, що може спричинити людські жертви, цунамі біженців та серйозні економічні наслідки. Одна зі стратегій полягає в посиленні санкцій, ускладненні імпортно-експортних каналів для ядерного палива й співпраці з європейськими партнерами над відновленням механізмів ядерного контролю. Однак, як показують супутникові знімки та доповіді Келлі, будь-яка чисто військова операція без долучення США ризикує залишити основні ядра програми недоторканими.
Наразі світ чекає на рішення Вашингтона: чи готовий Дональд Трамп послати в регіон додаткові багатотонні бомбардувальники та GBU-57 для нищівного удару по Fordow, чи залишить Ізраїль сам на сам із завданням ускладнити, але не зупинити, іранську ядерну машину. У технологічній грі «крок уперед — крок назад» ключове слово зараз за дипломатією, адже без узгодженого мирного плану військові удари лише підштовхнуть Тегеран до поглиблення розробок підземних об’єктів та збагачення ізотопів у неврахованих сховищах, ускладнюючи контроль МАГАТЕ й надаючи нові виклики стратегії нерозповсюдження ядерної зброї.
