Світова індустрія сталі опинилася на межі системної кризи через надвиробництво та падіння цін. Лідером експорту дешевої сталі залишається Китай, який виробляє більше металу, ніж решта світу разом узята. Це створює різке зниження цін, через що тонна сталі подекуди коштує дешевше за бутильовану воду. Організація економічного співробітництва та розвитку прогнозує, що надлишкове виробництво до 2027 року сягне 721 млн тонн.
Європейські компанії, зокрема Tata Steel та ArcelorMittal, опинилися під подвійним тиском: з одного боку — агресивний імпорт із Китаю, з іншого — нові 50% тарифи США на імпорт сталі та алюмінію, запроваджені адміністрацією Дональда Трампа. За перші пів року 2025 року Volkswagen та інші промислові гіганти повідомили про зниження прибутків через зростання собівартості продукції та високі митні збори.
Британія та ЄС рятують галузь
Британський уряд узяв під контроль останні доменні печі країни, зокрема комплекс British Steel у Сканторпі, щоб уникнути зупинки виробництва. Китайський власник Jingye погрожував закриттям через збитки у £700 тис. на день. Також уряд надав Tata Steel у Порт-Талботі грант у £500 млн для переходу на екологічніші електродугові печі.
У 2024 році компанії в ЄС скоротили близько 18 тис. робочих місць та закрили 9 млн тонн виробничих потужностей. У Німеччині, найбільшому виробнику сталі в Європі, за перше півріччя 2025 року випуск знизився на 11,6% (17 млн тонн) порівняно з 2024 роком.
Tata Steel: стратегія виживання
Завод Tata Steel в Іймейдені, Нідерланди, є другим за розміром у Європі та виробляє високоякісну сталь для автомобільної, харчової та електронної промисловості. Компанія планує перехід на відновлюваний водень і природний газ до 2030 року, але ця модернізація обійдеться у мільярди євро. Паралельно вона інвестує у підготовку кадрів, щороку навчаючи 150-200 спеціалістів.
Дешевий китайський метал витісняє конкурентів по всьому світу, а нові гравці, як Південна Корея та Японія, шукають нові ринки збуту, що лише загострює конкуренцію в Європі. ЄС намагається стримати демпінг за допомогою антидемпінгових мит, але ефективність цих заходів залишається обмеженою.
Декарбонізація: виклик для галузі
Виробництво сталі з використанням "зеленого" водню або електродугових печей скорочує викиди CO₂ на 60–70%, але підвищує собівартість на 30–60%. Це створює ризик втрати конкурентоспроможності європейських виробників без державної підтримки.
Глобальні тенденції свідчать, що попит на сталь залишатиметься відносно стабільним, але профіцит продукції та політичні бар’єри можуть ще більше вдарити по галузі. Зокрема, якщо тарифи США залишаться на рівні 50%, компанії на кшталт Tata Steel можуть втратити американський ринок, що зараз становить 12% їхніх продажів.
