Український кордон у четвертий рік повномасштабної війни залишається не лише лінією безпеки, а й зоною постійного тиску з боку нелегальних схем. Попри посилення контролю, спроби незаконного перетину не зникають — вони трансформуються, адаптуються і все частіше стають частиною організованого кримінального бізнесу.
Перший квартал 2026 року окреслює нову конфігурацію цієї проблеми. Прикордонники викрили 80 злочинних груп, що займалися переправленням осіб за кордон, із них половина — лише за березень. За цей же період затримано близько 2 900 порушників. Це свідчить не лише про системність явища, а й про його сезонну інтенсивність, коли окремі місяці концентрують пікові спроби втечі.
Утім, суха статистика має інший, менш очевидний вимір. Кількість затримань знизилася на 38% порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Ця тенденція вказує на поступове зменшення кількості спроб незаконного перетину, що відображає зміну поведінки потенційних порушників та ефективність превентивних заходів.
Як показує попередній аналіз «Дейком», спад не означає зникнення проблеми — він свідчить про її еволюцію. Нелегальні маршрути стають складнішими, а сам ринок «послуг» — більш закритим і дорогим. Організатори відходять від масових схем і дедалі частіше працюють у вузьких, контрольованих групах.
З лютого 2022 року на кордоні затримано близько 67 тисяч осіб. Більшість із них — 36 тисяч — намагалися перетнути так звану «зелену ділянку», поза офіційними пунктами пропуску. Ще 27 тисяч були зупинені на контрольних постах у прикордонних районах, і близько 4 тисяч — безпосередньо у пунктах пропуску, де використовували підроблені документи або маніпулювали підставами для виїзду.
Ця структура порушень чітко вказує на головний тренд: ставка робиться на фізичне обходження контролю, а не на його обман. Зелені маршрути залишаються найпопулярнішими, адже вони дозволяють уникнути цифрових перевірок і документальних бар’єрів. Водночас вони є найбільш ризикованими — як з точки зору безпеки, так і з точки зору відповідальності.
Окремо виділяється географія. Найбільша концентрація спроб фіксується на ділянці кордону з Румунією. Це пояснюється як складним рельєфом, так і наявністю усталених каналів переправлення, які формувалися роками. Саме тут кримінальні групи найчастіше пропонують «послуги» з нелегального перетину, використовуючи природні умови як прикриття.
Викриття 520 злочинних груп за попередній рік і вже 80 за перші місяці поточного демонструє ще один важливий аспект — системність організаторів. Йдеться не про поодинокі спроби, а про розгалужені мережі з чітким розподілом ролей: від вербувальників до провідників і логістів. Це перетворює проблему з індивідуального правопорушення на питання національної безпеки.
Зниження кількості спроб незаконного виїзду частково пояснюється посиленням контролю та криміналізацією схем. Але не менш важливим фактором є зміна суспільного контексту: зростає усвідомлення ризиків, вартості і наслідків таких дій. Нелегальний перетин дедалі частіше сприймається не як «вихід», а як крайній крок із непередбачуваним фіналом.
У цьому балансі між контролем і спробами його обійти формується нова реальність українського кордону. Менше затримань — не обов’язково менше намірів. Це радше індикатор того, що сама система протидії змушує тіньовий ринок змінювати форму, а не зникати. І саме ця трансформація визначатиме характер викликів у найближчі роки.
