Політична доцільність чи соціальний ризик
Нову ініціативу уряду – виплату 1000 гривень кожному громадянину – вже охрестили “тисячею Зеленського”. Формально програма подається як антикризова підтримка населення у зимовий період 2025–2026 років. Вона має на меті пом’якшити вплив інфляції, високих тарифів і сезонного підвищення цін на продукти першої необхідності. Проте джерела фінансування цієї програми викликають значно більше запитань, ніж сама ідея.
Згідно з документами до постанови Кабінету міністрів, виплата “зимової підтримки” планується для 11 мільйонів громадян. Це означає видатки обсягом 11 мільярдів гривень. Для порівняння, попередні оцінки уряду передбачали залучення лише 10 мільярдів гривень і охоплення десяти мільйонів осіб. Таким чином, масштаб програми суттєво зріс буквально за кілька тижнів до її запуску.
Виплати здійснюватимуться в межах програми “Соціальний захист громадян, які потрапили у складні життєві обставини”. Проте саме тут і виникла ключова колізія. У наявному бюджеті коштів на таке розширення не вистачає. Тому уряд вирішив скоригувати фінансування соціальних статей, перекинувши ресурси з інших програм підтримки.
Найбільше скорочення торкнеться напрямів, спрямованих на захист дітей і підтримку малозабезпечених родин. За планом Мінекономіки, програма “Соціальний захист дітей та сім’ї” втратить понад 3 мільярди гривень, а “Підтримка малозабезпечених сімей” – ще майже півтора. Саме ці кошти стануть фінансовим підґрунтям для “зимової тисячі”.
Таке рішення уряду виглядає компромісом між бажанням продемонструвати соціальну турботу і фактичним дефіцитом бюджету. Однак критики наголошують, що воно створює ризик посилення вразливості тих, хто й без того перебуває у складних умовах.
Перерозподіл ресурсів: хто заплатить за добрі наміри
Механізм фінансування “тисячі Зеленського” передбачає збільшення видатків на програму “Соціальний захист громадян, які потрапили у складні життєві обставини”, на 4,526 мільярда гривень. Ця сума фактично компенсується скороченням інших напрямів допомоги, що раніше мали чітке цільове призначення.
Такий перерозподіл став предметом критики з боку Міністерства фінансів. У відомстві Сергія Марченка зазначають, що програма втратить свою цільовість, адже кошти, призначені для допомоги людям у критичних життєвих ситуаціях, тепер розподілятимуться між усім населенням. Це означає, що допомогу отримають навіть ті, хто не потребує негайної підтримки від держави.
Міністерство фінансів у своєму офіційному висновку наголошує, що така практика може створити системний прецедент нецільового використання бюджетних коштів. За словами представників відомства, попри добрі наміри уряду, масова роздача грошей фактично підриває довіру до соціальних програм як інструменту допомоги найвразливішим.
Попри зауваження Мінфіну, Сергій Марченко погодив постанову, залишивши низку критичних приміток. Цей крок свідчить про прагнення уряду зберегти баланс між бюджетною дисципліною та політичною доцільністю. Втім, у суспільстві рішення сприйняли неоднозначно. Частина громадян бачить у ньому короткостроковий популізм, покликаний підвищити довіру до влади в умовах економічної турбулентності.
Проблема полягає не лише у перерозподілі коштів, а й у тому, що такі дії створюють прецедент, коли короткострокові політичні рішення мають довгострокові соціальні наслідки. Адже зменшення фінансування програм захисту дітей та малозабезпечених родин може позначитися на тисячах сімей, які покладалися на державну підтримку.
Як отримати допомогу і що з нею робити
Заявки на отримання “зимової підтримки” можна буде подати з 15 листопада до 24 грудня 2025 року через портал “Дія”. Кошти зараховуватимуться на спеціальну “Дія.Картку”, що використовується для державних виплат на кшталт “єПідтримки”.
Для пенсіонерів та одержувачів соціальних допомог, які користуються послугами “Укрпошти”, передбачено альтернативний варіант отримання коштів у відділеннях. Це рішення спрямоване на те, щоб охопити максимально широкий прошарок населення, включно з тими, хто не має доступу до цифрових сервісів.
Отриману тисячу гривень можна буде витратити до 30 червня 2026 року. Після цього невикористані кошти повернуться до бюджету. Таким чином, уряд намагається уникнути накопичення залишків і стимулювати громадян використовувати гроші протягом зими.
Щодо напрямів витрачання коштів, постанова пропонує два основних варіанти: благодійність і підтримка внутрішнього ринку. Громадяни зможуть перерахувати гроші на благодійні проєкти, що сприяють відновленню країни та зміцненню Сил оборони. Інший варіант – оплата товарів і послуг українського виробництва.
Цього року перелік сфер, де дозволено витрачати кошти, значно ширший, ніж торік. Тисячу гривень можна буде використати для оплати комунальних послуг, електроенергії, газу, води, придбання продуктів, ліків, друкованої продукції чи поштових послуг. Це розширення можливостей робить програму більш універсальною, але водночас ще більше віддаляє її від початкової мети – адресної підтримки потребуючих.
Суспільний ефект і моральна дилема
Попри позитивні декларації, “тисяча Зеленського” демонструє глибшу кризу української соціальної політики. В умовах дефіциту бюджету держава змушена вибирати між загальнодоступною допомогою та цільовою підтримкою найбільш уразливих. Це не лише фінансове, а й моральне питання.
З одного боку, 1000 гривень може стати символом турботи уряду про всіх громадян. З іншого – вона зменшує ресурси для тих, хто справді залежить від державної підтримки. Так виникає дисбаланс між принципом соціальної справедливості й прагненням до політичної популярності.
Програма може тимчасово підвищити споживчу активність, адже частина громадян витратить отримані кошти на продукти чи ліки. Однак експерти наголошують, що такі короткострокові стимули не замінюють системних рішень щодо боротьби з бідністю та нерівністю.
Якщо держава й надалі перекриватиме одні соціальні програми задля фінансування інших, це може призвести до поступового розмивання соціального захисту як інституції. У довгостроковій перспективі це загрожує втратами довіри громадян до держави та зниженням ефективності бюджетної політики.
Таким чином, “зимова підтримка” перетворюється не просто на одноразову грошову виплату, а на своєрідний тест для уряду Юлії Свириденко: чи зможе держава зберегти соціальний баланс між політичними ініціативами та реальними потребами суспільства.
