Вербна неділя, яка для мільйонів українців є днем надії, очищення та родинного єднання, цього року перетворилася на день скорботи та глибокого болю для мешканців Сум. Ранковий спокій був порушений могутніми вибухами: центр міста накрили дві балістичні ракети, випущені з боку Росії.
За словами т.в.о. міського голови Артема Кобзаря, атака забрала життя щонайменше 34 людини з них дві дитини, 117 отримали поранення. Більшість загиблих — цивільні, серед них є жінки, діти, літні люди. Ще понад двадцять осіб отримали поранення різного ступеня тяжкості. Ракетний удар припав на густонаселену частину міста, що й спричинило такі страшні наслідки.
У перші хвилини після вибуху місто охопила паніка. Очевидці розповідають про вікна, що вибухом вибило навіть на сусідніх вулицях, про завали, крики по допомогу, сирени машин швидкої допомоги та рятувальників, які намагались дістати людей з-під уламків.
Місцева влада негайно зреагувала: рятувальні служби розпочали евакуацію та розбір завалів. До лікарень масово надходили поранені, медики працювали без відпочинку, не встигаючи оперувати всіх одночасно. Вулиці перетворились на зони рятувальних робіт, а містяни — на волонтерів, які допомагали всім, чим могли.
Запитання, яке залишилося у серці кожного сумчанина: чому саме центр міста став мішенню? Тут немає військових об’єктів, баз чи складів. У момент атаки в цій частині міста було багато людей: хтось ішов до храму, хтось — на ринок, інші просто прогулювались.
Свідомий вибір удару по людному місцю свідчить про жорстокий намір завдати якнайбільше шкоди цивільному населенню. Це не перший випадок, коли під обстріл потрапляють школи, лікарні, житлові будинки. Але щоразу кожна така атака — це нова рана на тілі нації.
Наразі важко говорити про остаточну кількість загиблих. Рятувальники ще продовжують розбирати завали, і є велика ймовірність, що під ними залишаються люди. Серед поранених багато важко травмованих, тож кількість жертв може зрости.
Вид на місце російського ракетного удару під час нападу Росії на Україну в Сумах, Україна, 13 квітня 2025 року Stringer
Місто перебуває у траурі. Сотні свічок і квітів — біля місця удару. Люди приходять мовчки, несучи з собою біль і співчуття. У місцевих храмах відбуваються панахиди. Багато з тих, хто вижив, розповідають, що це найстрашніший день у їхньому житті.
Соціальні мережі наповнені фотографіями зруйнованих будинків, списками загиблих, оголошеннями про пошук зниклих. Волонтерські організації розгорнули пункти допомоги: збирають кров, продукти, речі першої необхідності. Мешканці міста гуртуються, підтримуючи одне одного в цей надзвичайно складний час.
Родичі загиблих не стримують сліз. Історії кожного — окрема трагедія. Молода дівчина, яка лише кілька днів тому відсвяткувала день народження. Пенсіонер, який щодня годував голубів у парку. Дитина, яка поспішала до церкви з вербною гілочкою в руках.
Суми змінюються. Вони вже ніколи не будуть такими, як раніше. Але серед цього болю з’являється і незламність — сила духу, що допомагає вистояти, боротися, пам’ятати.
Президент України Володимир Зеленський оперативно відреагував на трагедію, наголосивши, що йдеться про свідомий удар по мирному населенню. Він закликав міжнародну спільноту не залишатись осторонь і посилити тиск на агресора, аби припинити теракти проти цивільних.
Міністерство внутрішніх справ повідомило остаточні на цей момент дані: 34 загиблий і щонайменше 80 поранених. Водночас розслідування триває. Правоохоронці та міжнародні партнери документують злочини, які можуть лягти в основу майбутніх справ у міжнародних судах.
З-за кордону надходять заяви підтримки та співчуття. Європейські лідери, представники ООН, правозахисники висловлюють солідарність з українцями та закликають притягти винних до відповідальності.
Наразі гуманітарні організації активізували свою роботу в регіоні. Людям потрібна не лише допомога — їм потрібна впевненість у тому, що світ їх бачить, чує, і не дозволить повторення подібного знову.
Фото наслідків російського удару балістикою по цивільній інфраструктурі Сум Через телеграм
Попри жахіття, які відбулись у Сумах 13 квітня, цей день стане не лише днем жалоби. Він назавжди залишиться символом незламності українського народу. Як і в багатьох інших містах, що пережили удари, сумчани демонструють єдність, витримку й рішучість.
Вони відбудовуватимуть зруйноване. Вони пам’ятатимуть загиблих. Вони залишаться сильними. Адже боротьба за свободу й мир на своїй землі — це не лише справа армії. Це справа кожного громадянина.
Суми сьогодні — це дзеркало всієї України: зранене, але нескорене місто, яке з гідністю переживає біль і втрати, не втрачаючи віри у справедливість.
І саме ця віра — найсильніша зброя в боротьбі за життя, правду і майбутнє.
