Європейські столиці дедалі чіткіше усвідомлюють, що фінал війни в Україні може виглядати не як дипломатична перемога Заходу, а як угода, продиктована логікою великих держав. Президент США Дональд Трамп активно просуває свій мирний план, обговорюючи його напряму з Києвом та Москвою, в той час як Європа залишається спостерігачем без права голосу.
Це підсилює страхи, що майбутній компроміс може виявитися неприємним для союзників у НАТО та ЄС, послабивши їхній вплив у геополітичних рішеннях щодо континенту.
За даними дипломатичних джерел, переговори ведуться здебільшого у форматі США-Україна та США-Росія, де Європі фактично відведено роль статиста. Навіть у Флориді, де відбулися дискусії між американськими та українськими представниками, жодна європейська держава не була присутня.
Ця ситуація демонструє як реальний, так і символічний відхід США від принципу колективної трансатлантичної співпраці, що роками була основою політики НАТО.
Багато лідерів у Європі бояться, що Вашингтон може піти на територіальні поступки Росії в обмін на швидке припинення війни в Україні.
Ідея де-факто визнання контролю Кремля над окупованими територіями Донбасу, а також інших регіонів, може створити небезпечний прецедент у сфері міжнародного права, дозволяючи сильнішому гравцю диктувати умови силою. Якщо це станеться, Кремль може сприйняти такий результат як сигнал до майбутніх агресивних дій проти інших сусідів.
Окреме занепокоєння викликає перспектива нормалізації економічних відносин між США та Росією після завершення конфлікту.
Якщо санкції буде знято або послаблено, Москва отримає значний фінансовий ресурс для відновлення військової потужності. Як наголосила глава європейської дипломатії Кая Каллас, армія Путіна при достатньому фінансуванні неминуче спробує використати цю силу знову. В такій реальності слабкі гарантії безпеки можуть обернутися новими конфліктами вже на території країн НАТО.
Європейський Союз намагався компенсувати свою військову слабкість фінансовими важелями, зокрема 180 мільярдами євро підтримки для Києва.
Водночас активи Росії, заморожені в ЄС, могли б стати точкою тиску, але держави-члени не можуть досягти консенсусу щодо їх використання. Пропозиція спрямувати кошти на фінансування оборонної спроможності України залишається заблокованою, демонструючи внутрішню нерішучість Європи на тлі найбільшої військової загрози з часів холодної війни.
Вид з дрона на житлові будинки, пошкоджені російським військовим ударом, під час нападу Росії на Україну, в прифронтовому місті Костянтинівка Донецької області, Україна, 28 листопада 2025 року — Олег Петрасюк
Деякі країни намагаються компенсувати цю слабку позицію демонстрацією військової готовності. Ініціатива створення «коаліції охочих» з Францією та Британією на чолі, яка може забезпечити поствоєнну підтримку Україні, засвідчує спробу створити бодай мінімальний безпековий щит.
Утім, його масштаб залишається обмеженим і не може замінити справжніх колективних гарантій безпеки, що традиційно опираються на участь США як головної військової сили НАТО.
Внутрішній європейський дискурс також змінюється. Німеччина та Польща відкрито говорять про те, що Росія може розглядати напад на одного з членів Альянсу вже до 2029 року.
Подібні заяви ґрунтуються на розвідданих та аналітиці, що вказують на можливість розширення військової агресії Москви після відновлення сил. Це підкреслює нагальну необхідність для Європи зміцнити власний оборонний потенціал, що роками залишався недофінансованим на тлі віри у довічну стабільність НАТО.
Показово, що на початку літа Трамп підтвердив відданість принципу колективної оборони — статті 5 НАТО — але в обмін на вимоги збільшити оборонні бюджети союзників. Такий підхід показує прагматичну природу американської політики: безпека Європи більше не є безумовною гарантією, а стає контрактним зобов’язанням.
Якщо європейські армії залишаться недостатньо оснащеними, їхнє право впливати на рішення буде таким самим символічним, як і місце за столом у переговорах по Україні.
З огляду на все це, Європа опинилася в положенні залежного гравця у великій грі між Вашингтоном і Москвою. Мирний план Трампа може виявитися більше трансатлантичним компромісом двох наддержав, ніж справжнім гарантом миру та справедливості для України.
Така ситуація вимагає від європейських урядів жорсткого переосмислення власної ролі в геополітиці. Якщо Європа не почне грати самостійно, то правила гри за неї визначатимуть інші — і далеко не факт, що ці правила захистять її інтереси.
Зруйнований автомобіль лежить біля житлових будинків, пошкоджених російським військовим ударом, на тлі російської атаки на Україну, в прифронтовому місті Костянтинівка Донецької області, Україна, 28 листопада 2025 року — Олег Петрасюк
