Українці вже понад два роки живуть у режимі постійного воєнного стану, а кожна новина про дипломатичні переговори викликає у серцях надію чи розчарування. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року Київ шукає підтримки від західних союзників, передусім Сполучених Штатів, які активно пропонують мирні ініціативи. Однак більшість із них українці сприймають як задоволення амбіцій Кремля: відмову від членства в НАТО, нечіткі гарантії безпеки та визнання Криму російським.
На цьому фоні коротка зустріч президента України Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у п’ятницю в Римі стала справжньою несподіванкою. Деякі очікували суто формальної фотосесії під час похорону Папи Франциска, але замість цього двоє лідерів провели близько 15 хвилин у приватній бесіді. Фотографії з цієї зустрічі, на яких вони уважно слухають одне одного, розлетілися соцмережами й викликали хвилю оптимізму серед українців.
Після розмови Трамп опублікував у Truth Social допис «Володимир, STOP!», закликавши Путіна зупинити ракетні обстріли Києва та заявивши про необхідність «жорсткіших санкцій». Це стало першим за довгий час прямим звинуваченням на адресу Кремля з боку адміністрації, яку до того часто критикували за надмірну поблажливість до Москви. У коментарі Білого дому зустрічі присвоїли статус «дуже продуктивної дискусії», що додало впевненості українській громаді.
На знімку, опублікованому прес-службою президента України, видно, як президент Трамп приватно зустрічається з президентом України Володимиром Зеленським у суботу на полях похорону Папи Франциска в соборі Святого Петра. Прес-служба Президента України
Експерти відзначають, що така зміна тону в розмові зі «старим другом» Трампа може стати початком перегляду умов мирного плану, в якому наразі немає місця стратегічним інтересам України. «Команда Трампа останніми місяцями нерідко звучала як рупор Кремля, тож для Києва важливо напряму донести свою позицію», — зазначив Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень Одеського університету ім. Мечникова.
Серед звичайних українців у цей вікенд говорили про зустріч як про «пропуск у довіру». Олег Карась, який біля пам’ятника загиблим солдатам збирає гроші на дрони, сказав: «Якби Трампа привезти сюди, показати, де лежать уламки, пустити на меморіал із тисячами прапорів — він би зрозумів, що ця війна не просто цифри». Саме відчуття, що іноземні лідери можуть побачити обличчя втрат і розрухи, додає віри в силу аргументів Києва.
Попри це, у Вашингтоні залишається тиск на Україну укласти угоду за форматом, який деякі в Києві вважають «схематичним подарунком Москві». Пропозиція з визнанням статусу Криму та поступками в питаннях Донбасу позиціонується як «останній план», але Київ категорично не погоджується на такі умови. Замість цього українські дипломати розробили власний мирний проєкт із залученням європейської миротворчої місії та чіткими гарантіями від НАТО.
Минулого місяця солдати обстріляли російські цілі на сході України з артилерії. Ніколь Танг
У Москві на ці ініціативи реагують із класичною відстороненістю. Дмитро Пєсков, прессекретар Кремля, заявив, що «занадто рано говорити про будь-які умови» і що переговори «не відбуваються публічно». Така авторитарна позиція лише підсилює аргументи Києва про необхідність міжнародних механізмів контролю та гарантій, аби Росія не мала важелів тиску після укладання будь-якого договору.
Якщо грубо тиснути на Україну, велика ймовірність, що Київ шукатиме альтернативної підтримки, зокрема в Європейському Союзі та країнах G7. Під час зустрічі в Римі Зеленський і Трамп обговорювали не лише санкції та обсяги американської військової допомоги, а й потенційне поглиблення військово-промислового співробітництва з ЄС. Це може стати майданчиком для створення «міжнародного буферу», який убезпечить Київ від односторонніх рішень Вашингтона.
Незважаючи на проблиск оптимізму, залишаються значні внутрішні виклики. Деякі політики в Україні, включно з мером Києва Віталієм Кличком, допускають можливість тимчасових територіальних поступок заради негайного припинення вогню. Ця тема викликає жваві дискусії, оскільки з одного боку стоїть прагнення захистити життя цивільних, а з іншого — стратегічний інтерес повернути окуповані землі дипломатичним шляхом.
Як висновок, коротка зустріч Зеленського із Трампом у Римі стала не стільки подією дипломатичного протоколу, скільки важливим сигналом. Він вказав на те, що іноді кілька ефектних кадрів і конкретні слова можуть змінити ставлення навіть найупертіших політиків. І хоча майбутнє мирних переговорів ще залишається в тумані, українці отримали цінний доказ: навіть міць геополітики залежить від людського фактора — готовності почути страждання інших і визнати істину, якою б болючою вона не була.
