Одразу після зустрічі з Володимиром Путіним у Анкориджі Дональд Трамп дав інтерв’ю Шону Генніті на Fox News. Замість деталей переговорів про війну в Україні, він зробив акцент на власних стосунках із Кремлем. Трамп назвав зустріч «10 з 10» і підкреслив, що «добре, коли дві ядерні держави ладнають між собою».
Трамп фактично переклав відповідальність на Київ, заявивши: «Тепер усе залежить від президента Зеленського». Європейським країнам він порадив «бути активнішими». Така риторика посилює побоювання, що Білий дім може дистанціюватися від принципу «нічого про Україну без України».
В інтерв’ю Трамп неодноразово вихваляв Путіна, підкреслюючи, що їхні особисті стосунки «завжди були чудовими». Він навіть навів слова російського лідера про те, що «вибори у США були сфальсифіковані через поштове голосування». Хоча насправді в багатьох країнах існує голосування поштою, а Мін’юст США ще у 2020 році не знайшов доказів масштабних фальсифікацій.
Попри запевнення, що він «не піднімав питання» тристоронньої зустрічі, вже через 20 хвилин Трамп сказав протилежне: мовляв, обидва лідери — і Зеленський, і Путін — хочуть його бачити посередником. Ця непослідовність демонструє прагнення Трампа позиціонувати себе центральною фігурою майбутнього мирного процесу.
Зеленський підтвердив, що у понеділок прибуде до Вашингтона для переговорів із Трампом. Напередодні він різко розкритикував нові удари Росії та засумнівався у щирості Кремля щодо миру. Для Києва особливо небезпечно, що Трамп не визнає очевидного — саме Путін почав цю війну.
Аналітики відзначають, що компліменти на адресу Путіна грають Кремлю на руку. Після років міжнародної ізоляції російський президент отримує сигнал: у США є лідер, готовий не лише вести переговори, а й відкрито захоплюватися його стилем управління. Це ризикує підірвати єдність Заходу, особливо на фоні дискусій про санкції.
Інтерв’ю Трампа на Fox News стало не стільки інформацією про підсумки переговорів, скільки медійним жестом. Похвала Путіну та перекладення відповідальності на Зеленського можуть ослабити переговорні позиції України. А сама зміна акцентів свідчить: мирний процес дедалі більше перетворюється на арену політичних ігор, де головним ресурсом стає не домовленість, а імідж лідера.
