З точки зору Дональда Трампа, кризи, що розгортаються по всьому світу, є результатом помилок нинішнього президента Джо Байдена. Афганістан, Іран, війна в Україні – усе це, за словами Трампа, не стало б можливим, якби він залишався на посаді. Але ця думка ігнорує реальність, у якій президенти успадковують світ, що вже стрімко рухається через історію.
Афганістан: помилки або неминучість?
Трамп не заперечує, що прагнув вивести війська з Афганістану. Це було одним з небагатьох спільних з Байденом зовнішньополітичних рішень. Однак він стверджує, що при ньому цей відхід не став би «найбільш принизливим днем в історії нашої країни». Трамп звинувачує Байдена і віце-президента Камалу Гарріс у тому, що цей відступ призвів до краху американської довіри у світі.
Однак саме Трампова адміністрація уклала угоду в Досі з талібами в 2020 році, що зобов'язувала США вивести війська навесні 2021 року в обмін на обіцянки талібів, які так і залишилися не виконаними. Таким чином, Трамп значною мірою заклав основи для хаосу, що виник згодом.
Іран: повернення до старих схем
Трамп заявляє, що Іран був «на межі краху» при ньому, але все змінилося з приходом Байдена. Проте, вихід Трампа з ядерної угоди з Іраном у 2018 році призвів до того, що Тегеран відновив свою ядерну програму і значно зміцнив свої позиції в регіоні. У той час як Трамп обіцяв, що Іран повернеться до переговорів, цього так і не сталося.
Україна: хто винен у війні?
Трамп стверджує, що вторгнення Росії в Україну ніколи б не сталося, якби він був на посаді. Він каже, що мав повагу Путіна, але залишає без уваги той факт, що саме його політика значною мірою сприяла зростанню агресії Кремля. Наприклад, його згода з анексією Криму або спроби шантажувати український уряд за допомогою затримки військової допомоги.
На думку Трампа, він міг би завершити війну за 24 години, хоча не пояснює, як саме. Ймовірно, це передбачає дозволити Путіну зберегти захоплені території, що викликає серйозні сумніви щодо довготривалої стабільності в Європі.
Висновок
Дональд Трамп пропонує спрощене бачення світу, де лише його жорстка політика могла б утримати глобальні кризи під контролем. Однак, реальність значно складніша, і кожен президент несе відповідальність не лише за свої дії, але й за наслідки рішень своїх попередників. Світу не можна повернути назад, і прості відповіді на складні питання часто виявляються недостатніми для вирішення глобальних проблем.
