Туреччина почала скорочувати закупівлі російської нафти після того, як удари українських безпілотників спричинили перебої з експортом через чорноморські порти Росії. За даними трейдерів та LSEG, у липні обсяги поставок із російських портів суттєво зменшилися, а в серпні Анкара готується ще більше скоротити залежність від цього маршруту.
Зміни можуть мати серйозні наслідки для російського нафтового експорту. Туреччина є одним із ключових покупців російських сортів Urals та нафти Каспійського трубопровідного консорціуму. Тому проблеми з відвантаженнями у Чорному морі безпосередньо впливають не лише на окремі танкери, а й на всю логістику поставок.
Чорне море стало слабким місцем російського експорту
У липні Україна активізувала атаки на об'єкти, пов'язані з нафтовим експортом у Чорному морі. Це призвело до серйозних перебоїв у роботі ключових маршрутів.
Зокрема, експорт через термінал Каспійського трубопровідного консорціуму був зупинений приблизно на тиждень. Водночас відвантаження з Новоросійська стали нестабільними.
У результаті липневі обсяги відвантаження нафти через КТК скоротилися приблизно на 20%.
Для Туреччини це виявилося особливо відчутним. Якщо в червні країна отримала з російських портів близько 1,2 млн тонн нафти, то в липні цей показник впав приблизно до 900 тисяч тонн.
Ще сильніше скоротилися поставки саме з Чорного моря. У липні вони становили трохи більше 300 тисяч тонн проти близько 600 тисяч тонн у червні. Фактично за один місяць обсяг чорноморських поставок скоротився приблизно вдвічі.
Це означає, що проблема вже перестала бути суто військовою або логістичною. Вона почала безпосередньо впливати на поведінку великого покупця російської сировини.
У серпні Туреччина може майже відмовитися від частини російських сортів
За поточними даними, у серпні Туреччина отримає з російських чорноморських портів близько 200 тисяч тонн нафти.
Однак структура цих поставок показує ще більш цікаву тенденцію.
Два очікувані танкери мають доставити казахстанську нафту KEBCO. Водночас поставок російських сортів CPC Blend або Urals до Туреччини на серпень наразі не заплановано.
Ці дані можуть змінитися, але сама тенденція вже очевидна: Анкара намагається не залежати від нестабільного маршруту.
Трейдери зазначають, що Туреччина активно диверсифікує закупівлі. У серпні країна навіть планує здійснити нетипові для себе закупівлі нафти з Бразилії та Гаяни.
Для нафтового ринку це важливий сигнал. Якщо великий покупець починає замінювати російську сировину поставками з інших регіонів, Москва ризикує втрачати не лише конкретні партії нафти, а й частину довгострокового ринку збуту.
Російські танкери готуються до нової реальності
Проблеми з експортом змушують Росію шукати способи захистити свою нафтову інфраструктуру від атак безпілотників.
13 серпня стало відомо, що російські нафтові танкери та портові термінали почали оснащувати спеціальними сітками та металевими конструкціями. Їх використовують як фізичний захист від дронів.
Цей крок показує, наскільки сильно змінилася ситуація. Те, що раніше сприймалося як звичайна морська логістика, тепер потребує додаткових систем захисту.
Але навіть посилення фізичної оборони не гарантує стабільності експорту. Для покупців важливе не лише те, чи може конкретний танкер вирушити в море, а й те, наскільки передбачуваним буде весь маршрут — від терміналу до кінцевого порту.
Саме передбачуваність зараз стає одним із головних факторів для Туреччини.
Анкара отримала привід шукати альтернативи
Туреччина традиційно намагається проводити прагматичну енергетичну політику. Російська нафта була привабливою для турецьких переробників завдяки великим обсягам поставок і можливості оптимізувати витрати.
Але атаки на чорноморську інфраструктуру змінили розрахунок ризиків.
Якщо постачання стають нестабільними, навіть вигідна за ціною нафта може втрачати привабливість. НПЗ потрібні гарантовані обсяги сировини, а перебої створюють ризики для всієї виробничої системи.
Тому закупівлі в Бразилії та Гаяні можуть бути не просто тимчасовою заміною. Якщо альтернативні маршрути виявляться достатньо надійними та конкурентними за ціною, частина нових контрактів може залишитися і після стабілізації ситуації в Чорному морі.
Що це означає для Росії
Скорочення закупівель Туреччиною — ще один удар по російській нафтовій логістиці.
Раніше Москва вже була змушена переорієнтовувати значну частину експорту з європейських ринків до Азії та інших напрямків. Тепер проблеми виникають на одному з важливих морських маршрутів, який забезпечував поставки великим покупцям.
Водночас 12 серпня з'явилася інформація, що Україна припинила удари по нафтових танкерах біля Новоросійська після прохання віцепрезидента США Джей Ді Венса. Однак навіть після цього наслідки попередніх атак уже відчуваються на ринку.
Туреччина демонструє, що покупці реагують не лише на фактичні пошкодження інфраструктури, а й на сам ризик перебоїв.
І якщо цей ризик збережеться, російській нафті доведеться конкурувати не тільки ціною. Їй доведеться конкурувати ще й за надійність поставок.
Саме це може стати для Москви однією з найнебезпечніших довгострокових проблем: навіть коли танкери знову отримають можливість стабільно виходити з портів, покупці вже можуть знайти альтернативні джерела сировини.
