Міністерство оборони Росії заявило, що минулого тижня завдало удару гіперзвуковою ракетою «Орешник» по авіаремонтному підприємству в Україні, яке нібито було повністю виведене з ладу. За версією Москви, ціллю став Львівський державний авіаційно-ремонтний завод, що обслуговував бойову авіацію ЗСУ.
Удар викликав різку реакцію України та її європейських партнерів. У Києві наголосили: атака мала не стільки військову, скільки політичну мету — залякати Захід у момент, коли в Європі обговорювали можливе розгортання контингенту для післявоєнної стабілізації України.
Це був лише другий випадок застосування Росією балістичної ракети середньої дальності за час повномасштабної війни. Український посадовець повідомив, що ракета була оснащена інертними макетами бойових частин і пошкодила лише один із цехів державного підприємства у місті Львів, неподалік польського кордону.
За попереднім аналізом Дейком, сам факт використання такого класу озброєнь має значно більшу вагу, ніж безпосередній тактичний результат. «Орешник» — це насамперед демонстрація можливостей і готовності до ескалації, адресована не лише Україні, а й НАТО.
Російське Міноборони стверджує, що на заводі ремонтували та обслуговували літаки українських Повітряних сил, зокрема F-16 і МиГ-29, передані західними країнами. Крім того, Москва заявляє, що підприємство виробляло ударні дрони середньої та великої дальності.
Українська сторона цю інформацію публічно не підтвердила. Водночас відомо, що Львів традиційно є одним із центрів авіаційної ремонтної інфраструктури, а тому місто не вперше стає мішенню високоточних ударів, попри віддаленість від лінії фронту.
Контекст удару не менш показовий. У Росії заявили, що атака стала «відповіддю» на нібито український удар по одній з резиденцій Володимир Путін наприкінці грудня. Київ цю інформацію категорично заперечив, назвавши її вигаданою.
Аналітики звертають увагу: використання ракети, здатної нести ядерний заряд, навіть із «холостою» начинкою, є частиною психологічного тиску. Це спроба розширити рамку війни — від поля бою до стратегічних страхів і червоних ліній Заходу.
Окреме питання — ефективність. Якщо вірити українським джерелам, завод не був знищений повністю, а пошкодження мають локальний характер. Це ставить під сумнів доцільність застосування наддорогої та рідкісної ракети для такого результату.
У ширшій перспективі удар по Львову вкладається у тенденцію 2025–2026 років: Росія дедалі частіше застосовує далекобійні та експериментальні засоби ураження не стільки для зміни ситуації на фронті, скільки для впливу на політичні рішення союзників України.
Європейські столиці сприйняли атаку саме в такій логіці. Паралельно з обговоренням «гарантій безпеки» та потенційної присутності військових інструкторів Москва демонструє готовність підвищувати ставки, апелюючи до ядерного виміру.
Для України ж ключовий виклик полягає в іншому: захист тилової промислової інфраструктури стає не менш важливим, ніж оборона фронту. Розосередження виробництва, підземні цехи, протиракетна оборона — ці елементи дедалі більше визначатимуть стійкість держави.
Війна входить у фазу, де кожен такий удар — це повідомлення. Питання лише в тому, чи готовий Захід читати ці сигнали як блеф, чи як попередження. У випадку з «Орешником» Москва явно хотіла, щоб його почули далеко за межами Львова.
