У ніч на 31 грудня Росія та Україна завдали взаємних ударів по чорноморських портах, піднявши ставки у війні за логістику та експортні коридори. Такі атаки дедалі частіше б’ють не лише по військових цілях, а й по інфраструктурі, критичній для торгівлі зерном і нафтопродуктами.
У Росії дронова атака по прибережному Туапсе пошкодила причал у порту та обладнання на місцевому нафтопереробному заводі. Пожежі на об’єктах швидко загасили, але повідомляється також про пошкодження житлових будинків і госпіталізацію двох людей, що підкреслює зростання «цивільного хвоста» таких ударів.
Туапсинський НПЗ належить «Роснефті» і є значущим для експортного кошика РФ: завод переробляє близько 240 тисяч барелів на добу і виробляє переважно мазут, нафту (нафту-напівпродукти) та дизель, орієнтовані на зовнішні ринки. Будь-які збої там автоматично створюють нервозність у ланцюжках поставок.
В Україні російські війська атакували Одесу. За даними місцевої влади, щонайменше шестеро людей дістали поранення, пошкоджені житлові будинки та інфраструктура. Частина мешканців залишилася без електрики, води та опалення — і це ключова різниця: удари по енергетиці в зимовий період мають прямий гуманітарний ефект.
Чорноморські порти стали мішенню системно. Москва і Київ упродовж останніх місяців неодноразово били по портових вузлах одне одного, ускладнюючи роботу перевізників і підвищуючи премію ризику для будь-яких вантажів — від агропродукції до нафти. Для бізнесу це означає дорожче страхування, обережніші графіки і додаткові витрати на маршрути.
Грудень окремо виділяється інтенсивністю. Українські удари по російських енергетичних об’єктах у цьому місяці, за оцінкою з матеріалу, вийшли на місячний рекорд. У відповідь Росія продовжила кампанію по енергетиці та цивільній інфраструктурі України, що формує небезпечну спіраль «удар — відповідь» саме по критичних системах.
Для 2026 року наслідки очевидні й неприємні. По-перше, зростатиме вартість чорноморської логістики через страхові та безпекові надбавки. По-друге, ризики для експорту зерна та продуктів переробки залишаться високими, а будь-який інцидент може тимчасово «пригальмувати» потоки. По-третє, удари по НПЗ і портових нафтотерміналах здатні викликати короткі цінові коливання на нафтопродуктах у регіоні.
У військово-політичному сенсі це ще й сигнал: сторони все більше намагаються бити по «економічних нервах» одна одної, а не лише по суто військових об’єктах. Така логіка робить конфлікт дорожчим для всіх — і для держав, і для бізнесу, і для цивільних.
