У кінці квітня 2025 року Україна остаточно підписала угоду зі Сполученими Штатами, яка створює спільний інвестиційний фонд для управління доходами від нових проєктів із видобутку критичних мінералів, газу та нафти на українській території. Договір був результатом багатомісячних напружених перемовин між президентом Володимиром Зеленським і адміністрацією Дональда Трампа, у процесі яких обговорювалися не лише економічні, а й безпекові аспекти подальшої підтримки Києва в умовах російської агресії.
Скотт Бессент, міністр фінансів США, та Юлія Свириденко, заступниця міністра України, підписують угоду щодо корисних копалин. Міністерство фінансів США
Ключовим елементом угоди стало рішення не вважати надану раніше військову та фінансову допомогу Україн і «боргом», який потрібно повернути за рахунок майбутніх надходжень від мінералів. Натомість договір передбачає: 1) створення прозорого механізму управління доходами з нових родовищ критичних мінералів (титану, літію, кобальту, урану та інших); 2) спільне керування фондом представниками України та США; 3) взаємозв’язок майбутньої військової допомоги зі збільшенням виплат до фонду — тобто кожна наступна партія зброї або тренувань автоматично враховуватиметься як внесок США в інвестиції.
У ході підготовки тексту угоди точилися суперечки щодо обсягу впливу американської сторони на управління українською ресурсною базою. На початкових етапах Вашингтон наполягав на включенні положень про погашення допомоги саме через мінерали, що могло обмежити можливості країни на десятиліття вперед. Однак Київ добився виключення пункту про заборгованість, а також отримав згадку про можливість подальшого інтегрування України до Європейського Союзу, що мала велике політичне значення для збереження євроатлантичного курсу.
На знімку, опублікованому прес-службою президента України, видно, як президент Трамп приватно зустрічається з президентом України Володимиром Зеленським у суботу на полях похорону Папи Франциска в соборі Святого Петра. Прес-служба Президента України
Найбільш публічною стала епізодична конфронтація в Овальному кабінеті Білого дому, коли президент Трамп і віцепрезидент Дж. Д. Ванс різко розкритикували Зеленського за нібито недостатню вдячність США та вимагали термінового підписання угоди. Церемонію, заплановану на кінець лютого, було скасовано, а США тимчасово заморозили військову та розвідувальну допомогу. Після кількох тижнів інтенсивного дипломатичного діалогу сторони змогли пом’якшити конфлікт, відновити підтримку та повернутися до завершення угоди вже в квітні.
Українські надра містять понад сто великих родовищ критичних мінералів: титану, що становить близько 6% світового видобутку; літію — близько третини європейських запасів; кобальту та рідкісноземельних елементів, важливих для високотехнологічних і «зелених» технологій; а також урану, газу й нафти. Додатково до цих ресурсів Україна є одним із лідерів світового виробництва графіту та марганцю, а також має значні запаси цирконію. Розташування родовищ у різних регіонах країни створює можливості для диверсифікації інвестицій і регіонального розвитку.
Для США ця угода має кілька стратегічних переваг. По-перше, вона створює «прив’язку» зовнішньої допомоги до економічної участі Трампа в ресурсах України, що відповідає його прагматичному підходу «America First». По-друге, спільний інвестиційний фонд відкриває Америці додатковий канал доступу до критичних матеріалів, необхідних для виробництва озброєння, електротранспорту та інших індустріальних потреб. По-третє, угода може стати передумовою для нових безпекових гарантій, оскільки Дональд Трамп і раніше натякав, що вимагатиме від України конкретних зобов’язань у відповідь на підтримку.
Ілюстрація. Дадо Рувік
Зразки рідкісноземельних мінералів (ліворуч): оксид церію, бастназит, оксид неодиму та карбонат лантану демонструються під час екскурсії рідкісноземельними підприємствами Molycorp Mountain Pass у Маунтін-Пасс, Каліфорнія, 29 червня 2015 року. Девід Беккер
Незважаючи на вигоди, у Києва залишаються ризики. Перш за все, надмірна залежність від видобутку корисних копалин може призвести до «природного прокляття» й економічного однобічного розвитку. По-друге, офіційний Київ має гарантувати, що доходи від мінералів вкладатимуться в модернізацію оборонного сектору та інфраструктуру, а не потраплятимуть до непрозорих фондів. Крім того, парламентарі повинні оперативно ратифікувати угоду, дотримавши баланс між національними інтересами й потребами зовнішніх партнерів.
Далі Україна очікує на голосування у Верховній Раді, яке, за словами народних депутатів, може відбутися протягом найближчих двох тижнів. Після цього комітети з питань економічної політики та національної безпеки узгодять механізми контролю за використанням фонду. Водночас Києву потрібно готуватися до подальшого діалогу з Москвою щодо майбутнього врегулювання війни, адже такий інвестиційний пакет може стати важливим аргументом у переговорному процесі. Загалом ця історія демонструє, як українські ресурси набувають не лише економічного, а й геополітичного значення — і від успішності реалізації угоди залежатиме стійкість держави та її здатність протистояти зовнішнім загрозам.
