Зустріч у Білому домі, на яку Україна покладала великі сподівання, завершилась без прориву. Дональд Трамп не пообіцяв поставки далекобійних ракет Tomahawk, на які розраховували Збройні сили України. Для українців це стало черговим знаком, що політика США дедалі більше схиляється до “заморожування” війни.
У Києві реакція була змішаною: розчарування не приховували навіть військові. Солдат Роман Винниченко зазначив, що розмови про “Томагавки” були радше політичною грою. За його словами, Україна змушена шукати альтернативи — від власного виробництва до розширення коаліції партнерів.
Президент Зеленський, який під час переговорів закликав Вашингтон надати ракети для ураження цілей у глибині Росії, повернувся без конкретних рішень. Натомість у США посилились розмови про майбутню зустріч Трампа з Путіним у Будапешті, що викликає тривогу у Києві.
Аналітики зазначають, що відмова від “Томагавків” послаблює позиції України на фронті, адже саме така зброя дозволила б руйнувати військову логістику РФ і примусити Кремль до переговорів. Без далекобійного ударного потенціалу війна ризикує перейти у тривалу фазу виснаження.
Тим часом Москва не зменшує інтенсивності атак. За ніч російські війська запустили понад 160 дронів і три ракети, більшість із яких українська ППО збила. У Сумській області уламки пошкодили автозаправку, поранивши двох жінок. Ударна хвиля спричинила вибухи й пожежу.
На тлі цього єдиним позитивним сигналом стало відновлення робіт із ремонту ліній електропередач до Запорізької атомної електростанції. Після чотирьох тижнів повного знеструмлення сторони погодили “локальне перемир’я”, щоб допустити інженерів.
Голова МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив, що відновлення зовнішнього живлення — “критично важливе для ядерної безпеки”. Це вже 42-й випадок за час війни, коли станція втрачала основне енергопостачання. Нині ЗАЕС працює на дизельних генераторах, які не розраховані на тривале навантаження.
Фахівці нагадують: навіть короткочасна втрата живлення загрожує перегрівом ядерного палива. Ремонт здійснюється у два етапи — спочатку лінії Феросплавна-1, потім Дніпровська. Проте МАГАТЕ попереджає, що без сталого припинення вогню ризик залишається високим.
Водночас Росія продовжує атакувати українську енергетичну інфраструктуру. Тільки цього місяця без світла залишались понад мільйон споживачів у різних регіонах. Київ готується до складної зими, коли удари по ТЕЦ і підстанціях можуть повторитися.
Поведінка Трампа, який спочатку обіцяв “допомогти Україні перемогти”, а потім змінив тон після телефонної розмови з Путіним, викликала критику в Європі. У Брюсселі наголошують: будь-який “мир за рахунок території” суперечить принципам міжнародного права.
Європейські партнери побоюються, що Вашингтон може спробувати нав’язати формулу “зупинки на лінії фронту”. Такий сценарій фактично закріпить російські окупації й перетворить Україну на буферну державу між НАТО та РФ.
Українське суспільство жорстко реагує на будь-які сигнали поступок. У соцмережах і медіа домінує позиція, що мир можливий лише після повного звільнення територій. Для більшості українців компроміси з агресором означають не завершення війни, а нову хвилю загроз.
Попри розчарування, настрої на вулицях залишаються стійкими. Психологиня Вікторія Храмцова сказала, що українці “просто хочуть миру”, але не будь-якою ціною. Люди втомились від втрат, проте не готові віддати частину країни в обмін на тимчасову паузу.
Розгортання ремонтних робіт на ЗАЕС символізує крихку можливість співпраці навіть у найгарячішій точці війни. Цей “режим тиші” може стати прикладом для створення гуманітарних коридорів у майбутньому. Проте він не має стати аргументом для політичного тиску на Київ.
Українські експерти зазначають: головна небезпека нині — не лише в ракетах чи дронах, а в дипломатичних маніпуляціях. Кремль намагається використати втому Заходу, щоб добитися “замороження” бойових дій і зберегти ресурси для нового наступу.
Відсутність “Томагавків” — сигнал для українського ВПК. Київ може посилити роботу над власними розробками далекобійних дронів і ракет, орієнтуючись на технології, які дають автономність від союзників. Це стратегічний виклик, але й шанс для незалежності оборонної політики.
Для США рішення також несе ризики. Відмова від активної підтримки України послаблює позиції Вашингтона в Європі й відкриває простір для впливу Китаю, Туреччини та Ірану на глобальному ринку безпеки.
Зеленський у своїх виступах підкреслює: Україна не просить милостині, а бореться за спільні цінності Заходу — демократію й свободу. І від того, наскільки США залишаться на цьому боці, залежить майбутнє не лише України, а й усієї системи колективної безпеки.
Попереду — зима, атаки, дипломатичні ігри та пошук балансу між втомою світу й українською стійкістю. Але навіть без “Томагавків” Київ не здає позицій: оборонна промисловість розвивається, а довіра суспільства до ЗСУ залишається високою.
Те, що світ поки не дав Україні потрібної зброї, не означає, що вона втратила ініціативу. Україна продовжує доводити: її головна сила — у здатності боротися навіть тоді, коли великі гравці коливаються. І саме це робить її ключовим чинником глобальної стабільності.
