За словами Куюна, у червні після багаторазових ракетних і дронових ударів ворога остаточно виведений із ладу Кременчуцький нафтопереробний завод — найбільший і фактично єдиний працюючий до війни НПЗ країни. Втрата цього хабу різко загострила потребу в оперативних поставках пального.
Аналітик зазначив, що трейдери «пішли за наявним ресурсом», і таким виявилося паливо з Індії. Логістика вибудувана переважно через Туреччину та Румунію: міжнародні постачальники завозять продукт до припортових хабів, а українські компанії викуповують «готові» партії. Прямих морських перевезень до українських портів дизеля індійського походження не здійснюють з міркувань безпеки та логістики.
За оцінкою A-95, частка індійського дизеля на українському ринку наразі близько 10%. Пальне відповідає пострадянським, у тому числі українським, технічним стандартам. Частину такого ресурсу, за словами Куюна, закуповувало і Міністерство оборони (відомство традиційно не коментує деталі контрактів і номенклатуру пального).
До повномасштабного вторгнення Україна компенсувала дефіцит власної переробки імпортом із Білорусі та Росії. З 2022 року основними напрямками стали країни ЄС на західних кордонах. За даними A-95, у першому півріччі 2025-го імпорт дизельного пального зменшився на 13% — до 2,74 млн т, що відображає і просідання попиту, і перебудову логістики.
Індія — один із найбільших світових переробників і експортерів нафтопродуктів. Значна частина її нафтопереробки базується на імпортній сировині різного походження, включно з російською, що робить індійський дизель конкурентним за ціною на глобальному ринку. Для України ключовими є доступність, швидкість відвантаження та відповідність стандартам.
Логістика. Постачання через Чорноморський і дунайський коридори залишаються визначальними; трейдери тримають «короткі» ланцюги з можливістю швидкої переорієнтації.
Ціни. Вартість на внутрішньому ринку й надалі залежатиме від котирувань у Середземномор’ї, сезонного попиту та ризиків атак на інфраструктуру.
Диверсифікація. Учасники ринку розширюють корзину походження — від ЄС і Близького Сходу до Південної Азії — щоб зменшити залежність від окремих маршрутів.
Експерти очікують, що індійський слід у структурі поставок збережеться принаймні до стабілізації логістики та нарощування альтернативних джерел постачання. Головним фактором залишатиметься безперервність імпорту і захист критичної енергетичної інфраструктури в умовах триваючих атак.
