На заході континенту, в столиці Мавританії Нуакшоті, українські дипломати організували доставку майже двох тисяч тонн зерна в табір Мбера, де перебувають сотні тисяч малійських біженців, втікаючи від конфлікту, який Росія підтримує своїми найманцями та військовими радниками.
Зернова допомога розповсюджується через Всесвітню продовольчу програму під егідою ЄС і США, та демонструє, що Україна залишається щонайменше одним із гарантів продовольчої безпеки світу.
Така підтримка спрямована не лише на пом’якшення наслідків гуманітарної кризи, але й на контрпропаганду російської ініціативи Food from Russia, що активно лобіює Кремль у країнах Сахеля та Центральної Африки.
Одночасно Київ пропонує навчання військових підрозділів Мавританії в галузі протидії повстанцям і гібридним загрозам. “Україна готова ділитися бойовими технологіями та тактиками, які ми відпрацьовували у війні з Росією, — розповів посол Максим Субх.
— Ми вже провели кілька семінарів із тактичної медицини, розвідки та захисту від безпілотників”. Така допомога сприяє підвищенню безпеки як самої Мавританії, так і сусіднього Малі, де російські приватні військові компанії стали вагомим фактором дестабілізації.
Нова стратегія Києва в Африці передбачає також розвиток торгівлі та інвестицій. Українське агропромислове та машинобудівне обладнання поступово повертається на ринки Ефіопії, Кенії та Нігерії, проте поки що експорт залишається суттєво меншим за довоєнний рівень.
“Ми відкрили посольства в Кот-д’Івуарі та Конго, щоб просувати торгові угоди й модернізацію інфраструктури,” — пояснив Субх. У планах на цей рік — відкриття ще двох місій, зокрема в Судані, де Москва чинить тиск, озброюючи обидві сторони конфлікту.
Протистояти російським медіа-кампаніям допомагає соціальний проєкт “Брама”, що об’єднав кіберполіцію та волонтерів задля блокування дезінформації. Українські фахівці залучають громадян до розпізнавання фейків у соціальних мережах, знижуючи вплив російської пропаганди на місцеві електорати.
Саме дезінформація залишається потужним інструментом Кремля: у багатьох столицях Африки досі переконані, ніби Україна не здатна виконувати основні зобов’язання з поставок зерна на світові ринки.
Найбільший виклик для української дипломатії — конкурентні переваги Росії, що має понад сорок дипломатичних установ у регіоні та значно більший досвід. Та навіть у тих країнах, де уряди спочатку відмовилися засудити вторгнення РФ (наприклад, ПАР), Київ демонстративним візитом Зеленського в квітні цього року здобув увагу та підняв питання постконфліктного відновлення, енергетики й протидії апартеїду.
Попри перші успіхи, українська програма в Африці має значні прогалини: досі немає посольства в Ефіопії при штаб-квартирі Африканського Союзу, — наголошують аналітики. Також стратегія торгівлі переважно зосереджена на Північній Африці, тоді як субсахарські ринки вимагають глибшої регіональної інтеграції. Водночас зусилля з доставки гуманітарної допомоги та навчання армій залишаються найбільш вдалими елементами української дипломатії, що спроможні переконати африканські столиці долучитися до тиску на Кремль і посприяти поверненню миру в Україну.