Проте на шляху до «літієвого буму» стоять значні перешкоди: військовий ризик, нестача інфраструктури та відсутність детальної геологічної карти країни.
Літій та стратегічні ресурси України
Україна володіє значними покладами літію, титану, графіту та рідкоземельних елементів, які є критично важливими для виробництва батарей, електромобілів і оборонних технологій. За даними Інституту геології України, країна має великі запаси лантану, церію, неодиму та ітрію. Однак детальна інформація про ці родовища залишається засекреченою.
Як повідомляє газета Дейком, розробка Полохівського літієвого родовища, одного з найбільших у Європі, потребуватиме значних інвестицій та часу. Денис Альошин, головний стратегічний директор компанії UkrLithiumMining, яка володіє ліцензією на розробку цього родовища, зазначає, що сам процес оцінки та підготовки до будівництва займе не менше ніж 1,5 року, а стабільний видобуток можливий не раніше 2029 року.
Чи варто інвесторам ризикувати?
Попри оптимістичні оцінки українських посадовців, міжнародні експерти більш стримані. Аналітик Benchmark Mineral Intelligence Федеріко Гей вважає, що реальний термін запуску видобутку літію в Україні може зайняти щонайменше 8 років. Причина – відсутність сучасних геологічних досліджень та необхідність величезних інвестицій.
«Більшість літієвих родовищ в Україні були відкриті ще за радянських часів, і ми не маємо актуальної інформації про їхній реальний потенціал», – зазначає Гей.
За оцінками аналітиків, будівництво шахти та збагачувального комбінату на Полохівському родовищі може потребувати до $800 млн, а переробка літію у батарейний матеріал – ще близько $1 млрд.
Безпека – ключовий фактор
Одним із головних ризиків для інвесторів залишається військова загроза. Полохівське родовище розташоване всього за 240 км від лінії фронту, а російські ракетні удари вже неодноразово пошкоджували критичну інфраструктуру України.
Незважаючи на неодноразові прохання Києва, адміністрація Трампа не надала Україні жодних безпекових гарантій, що викликає сумніви у потенційних інвесторів. «Жоден раціональний СЕО не поїде в країну, де триває війна. Вони поїдуть у Зімбабве, Канаду чи Австралію – будь-де, де немає таких ризиків», – зазначає Альошин.
Крім того, нестача електроенергії залишається однією з головних проблем для гірничодобувної галузі України. Директор Програми критичних мінералів безпеки при Центрі стратегічних та міжнародних досліджень Грейс Бескаран вважає, що розгортання видобутку без стабільного енергозабезпечення неможливе. «Гірничодобувна промисловість споживає близько 20% усієї електроенергії у світі. Українську інфраструктуру постійно бомбардують – це величезний ризик», – зазначає вона.
Економічний ефект для США та конкуренція з Китаєм
Підписана між Трампом і Зеленським угода передбачає створення спільного «Фонду реконструкційних інвестицій», у який Україна передасть 50% доходів від майбутньої монетизації природних ресурсів. Однак документ не містить конкретних механізмів фінансування чи гарантій для компаній, які готові вкладати кошти у видобуток.
США розглядають український літій як стратегічний ресурс, який може допомогти зменшити залежність від Китаю, який контролює 69% світового видобутку рідкоземельних металів та 90% їхньої переробки. Однак навіть у разі успішного запуску видобутку в Україні це не суттєво вплине на домінування КНР у цій галузі.
«Це, безумовно, відповідь на китайську гегемонію, але лишається питання: де саме ці мінерали будуть перероблятися та скільки часу займе їх видобуток?» – зазначає Джуліан Кеттл, віце-президент компанії Wood Mackenzie.
На сьогодні США видобувають лише 45 000 тонн рідкоземельних оксидів на рік, у той час як Китай – 270 000 тонн. Навіть якщо Україна розпочне видобуток, її сировину, швидше за все, доведеться відправляти на переробку до Китаю, що фактично нівелює переваги для США.
Перспективи та виклики
Попри ризики, інвестори проявляють інтерес до українських ресурсів. Глава Appian Capital Advisory Домінік Рааб вважає угоду між США та Україною позитивним кроком, який може залучити капітал для відновлення країни. Однак, за його словами, перед ухваленням остаточних рішень необхідні глибші геологічні дослідження та більш чіткі економічні гарантії.
Наразі Україна має 22 з 50 мінералів, які уряд США класифікує як критичні, але їх реальний потенціал ще належить оцінити. «Українські родовища не вивчалися понад 30 років. Потрібні масштабні дослідження та багаторічна розвідка», – зазначає Бескаран.
Таким чином, навіть якщо Україна отримає інвестиції, а війна завершиться, на розвиток видобутку знадобиться не менше 8–10 років. Без належних безпекових гарантій та енергетичної стабільності проект ризикує залишитися лише на рівні амбітних планів.
