Питання участі України в черговому раунді двосторонніх переговорів із Росією в Стамбулі залишається відкритим. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга наполіг, щоб Москва наперед надала письмовий меморандум із чітким викладом своїх пропозицій щодо мирного врегулювання, перш ніж Київ вирішить відрядити туди свою делегацію.
На спільній пресконференції в Києві з міністром закордонних справ Туреччини Хаканом Фіданом Сибіга заявив, що для будь-яких «змістовних та результативних» консультацій необхідно, аби українські перемовники отримали текст російських пропозицій заздалегідь. У протилежному випадку, за його словами, переговори перетворяться на формальність, а Україна ризикує опинитися в ситуації, коли її делегати не матимуть повноважень відповідально обговорювати «корінні» питання безпеки та відновлення миру.
Росія, яка більше ніж три роки веде проти України повномасштабну війну, офіційно запропонувала провести зустріч 2 червня в Стамбулі. Цю ідею додатково підтримав Спецпредставник президента США Кіт Келлог, який у коментарі ABC News висловив сподівання, що двосторонній формат візьме старт, і закликав Київ «не нехтувати можливістю сісти за стіл переговорів». Проте саме Кремль досі не надав свій документ до початку нової сесії.
За умовами переговорів, що відбулися цього місяця в Стамбулі, сторони обмінялися письмовими меморандумами, але домовленостей досягнуто не було. Українська сторона пропонує першочергово закріпити режим припинення вогню на суші, на морі та в повітрі під моніторингом міжнародних партнерів, з подальшим обговоренням політичних і територіальних питань. Росія ж наполягає на «вирішенні кореневих причин»: відмові від розширення НАТО та визнанні нейтралітету України — умови, що можуть підривати суверенітет держави.
«Ми прагнемо завершити війну в цьому році, — підкреслив Сибіга. — Україна відкрита до обговорення миру напряму з Росією, але спершу маємо побачити чесні й зрозумілі пропозиції, щоб оцінити їхній рівень серйозності». Міністр не назвав конкретного дедлайну для отримання російського меморандуму, але дав зрозуміти, що без цього документу офіційної згоди на поїздку до Стамбула не буде.
Туреччина, як країна-медіатор, активно залучена до врегулювання конфлікту. Міністр Хакан Фідан підтвердив готовність Анкари прийняти обидві делегації та створити безпечні умови для переговорів. За його словами, «доти, доки сторони залишаються за столом, є шанс рухатися вперед». Фідан також зазначив, що наступним етапом може стати переговорна зустріч президентів України, Росії та США, яка додатково підвищить шанси на досягнення компромісу.
Заява Сибіги стала черговим свідченням складності нинішнього етапу мирного процесу. Обидві сторони намагаються виграти часовий простір: Україна — для нарощування військової та дипломатичної підтримки Заходу, а Росія — для тиску на союзників Києва та можливого послаблення санкцій після запланованої зустрічі. Сполучені Штати, у свою чергу, можуть скоригувати надання нової військової допомоги, залежно від сигналів про готовність Москви до справжнього миру.
Аналітики відзначають, що в разі проведення переговорів без попереднього обміну письмовими пропозиціями, ризик зриву зростає. Незрілі домовленості можуть призвести до ситуації, коли сторони обмінюються взаємними звинуваченнями у недотриманні умов ще до початку обговорення ключових пунктів. У довгостроковій перспективі це підірве довіру до процесу та збільшить ймовірність нових військових ескалацій.
Водночас у Вашингтоні не приховують прагнення показати результат для президента Трампа, який активно просуває ідею дипломатичного врегулювання конфлікту. У Білому домі розглядають цей переговорний майданчик як можливість зміцнити імідж США як мирного арбітра та зібрати на зустріч лідерів трьох країн. Однак без гарантій добросовісності з боку обох сторін Ініціатива може обернутися фарсом.
Українські експерти наголошують: ключ до успіху переговорів — чіткі письмові домовленості, які готують ґрунт для подальших юридично обов’язкових угод. Відсутність тексту меморандуму робить усі розмови передчасними й ризикованими. Саме тому МЗС наполягає на паперовому документі з переліком пунктів, який дозволить делегації опиратися на чіткий план дій.
Підсумовуючи, можна констатувати: рішення щодо участі України в істанбулських переговорах не зводиться лише до політичного жесту. Це питання збереження суверенітету, гарантій безпеки українців і зобов’язань перед міжнародними партнерами. Комбінація «меморандуму + попереднього узгодження делегаційних повноважень» має стати основою для ухвалення остаточного рішення. Без цього складного, але вкрай необхідного кроку подальший мирний процес ризикує перетворитися на низку декларативних зустрічей без реальних результатів.
