Україна знову почала імпортувати природний газ через балканський напрямок, з’єднаний із Грецією. Це рішення стало відповіддю на російські удари, які восени зруйнували частину газовидобувної інфраструктури та позбавили країну майже половини власного видобутку. Тепер держава змушена закуповувати додаткові обсяги, щоб забезпечити тепло та електроенергію для населення.
За даними оператора української газотранспортної системи, 6 листопада через Трансбалканський маршрут надійшло 1,1 мільйона кубометрів газу — більше, ніж 0,78 мільйона добою раніше. Газ транспортується через Болгарію, Румунію та Молдову до українських сховищ. Таким чином, країна створює додатковий буфер безпеки на зимовий сезон, коли попит на енергію традиційно зростає.
Експертна компанія ExPro повідомила, що імпорт із Греції організовано консорціумом із трьох учасників: грецької DEPA Commercial, швейцарської Axpo Trading та української D.Trading, що входить до групи ДТЕК. Вони забронювали щоденну потужність близько 0,6 мільйона кубометрів газу для поставок до України. Це не вирішує проблему дефіциту повністю, але допомагає стабілізувати тиск у системі.
Окрім балканського маршруту, Україна отримує близько 23 мільйонів кубометрів газу на добу з інших напрямків: близько 10 мільйонів — із Угорщини, 8 — із Польщі та 5 — зі Словаччини. Така диверсифікація джерел стала можливою завдяки реформам у газовому секторі, проведеним після 2014 року, що дозволили фізичний реверс із країн ЄС.
Цікаво, що Трансбалканський трубопровід до останнього часу фактично не використовувався. У вересні та жовтні він простоював через високі тарифи транзиту територіями чотирьох країн. Лише зниження ставок, ініційоване операторами Молдови й Румунії, зробило імпорт економічно доцільним. У результаті маршрут, який раніше вважався занадто дорогим, став рятівним для України у критичний період.
Проблема, однак, значно глибша за логістику. Як пояснив директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко, російські атаки знищили велику кількість компресорних станцій, що перекачують газ по магістралях. Це не лише знизило обсяги видобутку, а й ускладнило підтримання тиску в системі, без якого трубопроводи можуть втратити працездатність.
За оцінками Харченка, Україна не зможе відновити 30–40% зруйнованих потужностей у межах поточного опалювального сезону. Компресори, необхідні для ремонту, є надзвичайно дорогими й дефіцитними на світовому ринку через зростання попиту у зв’язку з війною та енергетичною кризою. Відновлення власного виробництва може тривати до півтора року.
На тлі цих викликів імпорт через Балкани виконує не лише енергетичну, а й системну функцію. Підтримання високого тиску в мережі забезпечує стабільну роботу всієї інфраструктури, включно з підземними сховищами, які критично важливі для балансування попиту в холодні місяці.
Втрати українського газовидобутку внаслідок атак оцінюються щонайменше у 4 мільярди кубометрів. Цей дефіцит доводиться покривати імпортом, що створює додатковий тиск на валютний баланс. Проте уряд і оператори ринку розглядають ці витрати як стратегічно необхідні для уникнення збоїв у теплопостачанні та електроенергетиці.
Попри складні умови, Україна зберігає контроль над своєю газовою інфраструктурою. Всі імпортні обсяги надходять через незалежні канали з ЄС, без участі «Газпрому». Це ще один доказ того, що країна остаточно позбулася енергетичної залежності від Росії, навіть у період масштабних атак.
Європейські партнери також відіграють ключову роль у підтримці стабільності. Зниження транзитних тарифів у Молдові та Румунії стало прикладом солідарності, коли політичне рішення безпосередньо допомагає енергетичній безпеці України. У свою чергу, грецькі LNG-термінали відкрили для Києва новий канал постачання, який може стати постійним після завершення війни.
Енергетичні експерти вважають, що імпорт із Балкан стане «страхувальним механізмом» упродовж усієї зими. Його значення виходить за межі цифр у мільйонах кубометрів: він символізує нову гнучкість української енергосистеми, що здатна адаптуватися до умов війни й технологічних викликів.
На практиці Україна перетворює кризу на стимул до подальшої інтеграції з європейським енергетичним простором. Якщо раніше Трансбалканський маршрут розглядався лише як резервний, то тепер він став реальним компонентом енергетичної стратегії держави. Це ще один доказ, що навіть у найскладніші часи Україна не просто виживає — вона вибудовує фундамент власної енергетичної незалежності.
