Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики закінчив розгляд поправок і рекомендував парламенту ухвалити в другому читанні та в цілому законопроект №8371 про заборону релігійних організацій, пов'язаних з Росією.
Чим законопроект важливий, коли очікувати на його розгляд Радою у другому читанні і чому документ не можна трактувати як "обмеження діяльності УПЦ МП", - пояснив у коментарі Дейком голова комітету з гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Всього було подано 1237 поправок, з них понад тисячу ми відхилили. У першому читанні за нього було 267 голосів, це дуже нормально. Що стосується другого, то може бути складніше. Тому що законопроєкт став точно більш дієздатним і більш жорстким.
Тепер буде неможливо дорікнути, як дорікали перед першим читанням, що він такий беззубий і такий малоефективний, що багато часу займатиме його реалізація, що оскаржувати його можна буде нескінченно. Це все вичищено, замінено на більш дієві норми. При цьому ми точно залишилися в коридорі європейських стандартів і свободи совісті, і інших прав людини в цій галузі, і в рамках європейських процедур розгляду таких конфліктних ситуацій.
Щодо термінів розгляду в другому читанні
Є складнощі з політичним консенсусом усередині самої Верховної Ради. Я сподіваюся, що ці складнощі будуть подолані, оскільки не тільки цей закон, а й питання мобілізації на столі, тобто дійсно важливі для національної безпеки закони. Я сподіваюся, що заради цього все Рада знайде в собі компроміс і консенсус, і якщо це станеться, тоді я думаю, що кінець березня, початок квітня - цілком реалістично розглянути законопроєкт.
Основна мета законопроєкту
Слід зауважити, говорити про те, що основна мета законопроекту - це обмеження діяльності УПЦ МП - категорично не можна. Не в цьому його була мета від початку, і не в цьому його мета і зараз. Навпаки, треба розуміти, що зараз нам дуже важливо, щоб усіма можливими засобами на Захід, нашим західним партнерам і союзникам, ішов конкретний наратив, про те, що ми не ухвалили закон щодо якоїсь однієї церкви чи релігійної організації. Ми ухвалили закон, який дозволяє нам врешті-решт, на третьому році повномасштабного вторгнення і на одинадцятому році війни ефективно боротися з ворожою пропагандою, яка поширюється через релігійні організації. Так, безумовно, ми розуміємо, що УПЦ (що підтверджено вже навіть численними вироками судів) була основним каналом, але це не означає, що ми маємо забути про інші можливі канали поширення ворожої пропаганди проти нашої країни через релігійні організації.
Так, безумовно, ми розуміємо, що УПЦ (що підтверджено навіть численними вироками судів) була основним каналом, але це не означає, що ми маємо забути про інші можливі канали поширення ворожої пропаганди проти нашої країни через релігійні організації.
Релігійна організація України не має права бути афілійованою і перебувати відповідно в ієрархічних зв'язках підпорядкування з релігійними організаціями, які мають керівні центри в державі-агресорі. Ось про що цей законопроєкт, про безумовну заборону служити каналом і рупором ворожої пропаганди. І нам це дуже важливо акцентувати, тому що лобісти УПЦ, розуміючи, яким цілям вона служила і служить донині, якраз поширюють дезінформацію щодо цього закону на Заході, щодо того, що нібито закон проти конкретної церкви спрямований. Ні, ні і ще раз ні.
Важливий нюанс
Так, законопроєкт містить у собі політичний осуд РПЦ. Причому не тільки політичний осуд, а містить у собі декларацію, що Україна забороняє РПЦ. Але це не означає, що автоматично забороняється УПЦ, тому що УПЦ ж про себе розповідає, що вона не РПЦ. Хоча так званий патріарх Кирило розповідає інше, як відомо. І як тільки окупаційна армія заходить на якісь наші території, то чомусь УПЦ одразу автоматично стає РПЦ на цих територіях. От дивно, правда?
Але вони ж розповідають про себе, що вони окремі від РПЦ, що вони розірвали всі зв'язки. Окей, є чудова можливість це довести. До того ж, оскільки я ж не дарма посилався на європейські правові процедури, які туди закладено, вони це можуть зробити в позасудовому порядку. Абсолютно спокійно. Не обов'язково чекати, поки Держслужба етнополітики та свободи совісті піде до суду. Вони можуть це і самі прекрасно зробити.
Питання в тому, чи хочуть вони це зробити. Тому що вони витратили сотні тисяч доларів, за моєю оцінкою, вже на лобістів і на лобістські дезінформаційні кампанії проти цього закону. Тобто, чомусь у мене складається відчуття, що вони не дуже хочуть не на словах, а на ділі довести, що вони справді ніякого зв'язку з РПЦ уже не мають".
