У неділю Україна виконала одну з наймасштабніших операцій із застосуванням безпілотників проти аеродромів у Росії, одночасно уражаючи військові об’єкти у різних куточках країни.
За офіційними даними Міністерства оборони РФ, атаки були спрямовані на повітряні бази в п’яти регіонах — Мурманській області, Іркутській, Івановській, Рязанській та Амурській. Найбільше ушкоджень зазнали літаки на аеродромах «Оленя» під Мурманськом та «Бєлая» в Іркутській області, де горіли російські стратегічні бомбардувальники, включно з Ту-95 та Ту-22М, а також літаки радіолокаційного спостереження А-50.
Ця атака, яку в СБУ називали кодовою операцією «Мережа», готувалася понад півтора року. За розвідданими України, українські офіцери утаємничено доставили дрони FPV (first-person view) на вантажівках до прикордонних районів Росії. Корпуси з безпілотниками зберігалися в дерев’яних контейнерах під піднятою кришкою на кузові вантажного автомобіля, щоб непомітно перевезти їх якомога ближче до аеродромів.
На командному етапі оператори дистанційно запускали кожний дрон із віддаленої точки, що дозволяло мінімізувати ризик ідентифікації місця пуску. Відео, опубліковане українськими військовими, підтверджує: дрони підлітали на низькій висоті від кузовів вантажівок, пролітаючи лічені кілометри від летовищ до мети — спалахів великої кількості густого диму на тлі сніжного Іркутська та темного приполярного Мурманська.
Згідно зі звітом російського оборонного відомства, безпілотники завдали шкоди лише у двох регіонах: Іркутської області та Мурманська. Бази в Іваново, Рязані та Амурі нібито відбили атаку. При цьому стверджується, що постраждалих серед особового складу немає, хоча кількість пошкоджених та знищених літаків залишається невідомою. У СБУ наполягають, що «десятки літаків отримали серйозні ушкодження», але незалежно підтвердити ці висновки наразі неможливо через обмеження доступу до аеродромів і цензуру російських ЗМІ.
Головний меседж українського командування полягав у тому, щоб продемонструвати Росії здатність завдавати болючих ударів глибоко в тилу противника та «перевести конфлікт у їхній повітряний простір». «Це ще не нокаут, але дуже серйозний нокдаун для ворога», — заявила заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук.
Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що планування операції тривало 18 місяців, а ключову роль відіграли СБУ та підрозділи розвідки Сухопутних військ. Він додав, що оператори українських дронів встигли відійти з місць запуску ще до початку удару, уникнувши будь-яких втрат.
Одночасно із цим, у неділю Росія завдала нищівного ракетно-авіаційного удару по навчальному полігону Збройних Сил України в Дніпропетровській області. За повідомленням українського командування, внаслідок атаки загинули щонайменше 12 військовослужбовців, ще понад 60 отримали поранення.
За фактом трагедії командувач Сухопутних військ генерал-лейтенант Михайло Драпатий подав у відставку, визнавши особисту відповідальність за втрати особового складу. Згодом українська сторона створила спеціальну комісію для перевірки дотримання заходів безпеки, зокрема того, що на час оголошення повітряної тривоги особовий склад мав перебувати в укриттях, окрім випадків, коли не встиг досягти сховища. Це мало б запобігти повторенню ситуацій, коли велика група особового складу опинилася б уразливою під час зборів або заходів на полігоні.
Жінка біля свого пошкодженого будинку в Запоріжжі, Україна, в неділю після російського нападу. Томас Пітер
Атака саме цього дня, напередодні чергового раунду переговорів у Стамбулі, мала на меті посилити дипломатичний тиск на Кремль. Українська делегація на чолі з міністром оборони Рустемом Умеровим виїхала до Туреччини, аби обговорити нову пропозицію щодо припинення вогню, яку вимагали уточнити із переліком гарантій, які має надати Росія. Попередньо Москва пообіцяла підготувати «меморандум» з програмою припинення бойових дій ще до початку зустрічі, але станом на ранок понеділка українські дипломати констатували, що документа вони не отримали. Президент Зеленський наголосив, що без чітких гарантій припинення вогню Київ не може прийняти жодних підписаних домовленостей.
Водночас противник акцентував увагу на «розбалансованості» українських позицій та намагався встановити свої умови — затверджувати майбутні підходи до переговорів, водночас затримуючи «власний меморандум» у кулуарах ООН та НАТО. Російські військові телеграм-канали, зокрема «Fighterbomber», який приписують капітану Іллі Туманову, розцінили атаки українських дронів як «найсерйозніше падіння боєготовності стратегічної авіації Росії після початку повномасштабного вторгнення» й анонсували можливість подальшого розширення масштабів удару. Вони припускали, що саме виведення з ладу авіабаз у Мурманську та Іркутську могла стати точкою неповернення для російської довготривалої підтримки ударних операцій по території України.
Аналітики на Заході переконані, що атака на «Оленю» — аеродром, на якому розміщені літаки радіолокаційного спостереження А-50 — має особливу стратегічну вагу, оскільки руйнує здатність Росії координувати авіаційні удари й підсилює систему ППО ЗСУ. У Мурманську, поблизу кордону з Норвегією, базуються льотчики далекого радіусу дії, здатні завдавати ударів по північним областям України з надпотужним радіусом дії. Удар по аеродрому «Бєлая» під Іркутськом уперше підтверджує, що Україна має можливості протилежної глибини — відповідати росіянам навіть у Сибіру, що знаходиться за тисячі кілометрів від сходу Києва.
Це підсилює ідею, що тепер для українських силоващиків межа ураження не обмежується прикордонними областями Росії, а розширюється на всю глибину єдиної зони бойових дій. Якщо раніше вважали, що удар може завдаватися максимум на відстані 500–600 км від українського кордону з використанням надзвукових ракет, то сьогодні навіть балакучі дрони українського виробництва, які працюють у декілька етапів передачі сигналу, здатні долати тисячі кілометрів шляху. За даними Генштабу ЗСУ, у травні число бойових безпілотників зросло вдвічі, зокрема за рахунок українських розробок з оптичною розвідкою, тепловізором та системами самонавчання.
При цьому ключове значення має не лише фізичне нищення літаків, а й психологічний ефект: коли стратегічна авіація Росії раптом виявляється вразливою, це створює панічні настрої серед військових та підриває готовність до наступальних операцій. Наслідком стає перенесення сил з передової на захист тилів, ослаблення тиску на українські позиції та посилення психологічного тяжіння до переговорного столу.
За оцінками європейських експертів, ця акція може стати першим етапом великої ескалації з української сторони. Ба більше, на фоні очікуваної ймовірної реакції Росії — можливого удару по критичній інфраструктурі, зокрема об’єктах енергетики, — Україна має використати час, щоб досягти розуміння з партнерами, посилити ППО, домовитися про швидке постачання необхідних ракет та безпілотників, розгорнути додаткові модулі систем протиракетної оборони.
Наразі основне завдання українського військового керівництва — підтвердити міжнародну підтримку й прискорити постачання далекобійних ракет, розвинути власне виробництво ударних БПЛА, а також удосконалити систему захисту тилових об’єктів. Незважаючи на суттєві втрати російських літаків, Москва навряд чи відмовиться від своїх наступальних намірів. Кремль має достатньо ресурсів, щоб перекинути резерви до інших регіонів або швидко відновити авіафлот, але психологічний удар від масованої атаки дронів створює додатковий тиск на російське командування — як у внутрішньому інформаційному просторі, так і в реальній бойовій ситуації.
У підсумку широкомасштабна атака українських дронів по російських аеродромах у п’яти регіонах стала своєрідним “дзвінком” Кремлю: Україна готова відповідати враженням будь-яких шансів та за необхідності наносити відчутних ударів по критичній військовій інфраструктурі. Ця операція продемонструвала спроможність української розвідки, модернізовані безпілотні системи та злагоджену роботу спецслужб, які здатні провести точкову, але масовану атаку за лінії російської оборони. Якою буде реакція РФ — посилення контрзаходів протиповітряної оборони чи нові масштабні удари по українських об’єктах — покаже вже найближчий тиждень. З урахуванням формування переговорних підходів в Стамбулі, ця атака стала додатковим важелем тиску на Москву, щоб змусити її прийняти українські умови щодо припинення вогню.
