Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни пройшла шлях від пошуку термінових рішень до формування повноцінної системи виробництва сучасних безпілотних комплексів. Однією з головних переваг українських розробників стала не лише технологічність, а й здатність миттєво реагувати на зміни на полі бою.
Саме ця швидкість адаптації, за словами військових, дозволяє українським компаніям випереджати не лише російські аналоги, а в окремих випадках і конкурувати з провідними західними розробниками.
Військовослужбовець, засновник культурного напрямку метаромантика та член мотоклубу MEMORIA Серафим Гордієнко в інтерв’ю РБК-Україна зазначив, що значна частина успішних українських оборонних розробок народилася саме в умовах гострої нестачі часу, ресурсів і людей.
За його словами, війна створила ситуацію, коли українським виробникам довелося не просто модернізувати наявні рішення, а фактично створювати нові підходи до ведення бойових дій. Постійна потреба закривати критичні напрямки змушувала інженерів і виробників працювати на межі можливостей, поєднуючи технологічні знання, практичний досвід військових і максимальну швидкість ухвалення рішень.
"Відчайдушність перших років війни поступово перетворилася на системність", — зазначив Гордієнко.
Сьогодні серед найбільш відомих українських виробників розвідувальних та ударних безпілотних систем називають компанії Skyeton, "Укрспецсистемс", "Довіра" (DeDeviRO), а також FirePoint, яка працює у напрямку ударних безпілотних платформ.
За словами військового, ці компанії змогли зайняти свої ніші завдяки тому, що працюють не за традиційною моделлю оборонного виробництва мирного часу. Вони постійно перебувають у контакті з військовими підрозділами, отримують реальні відгуки з фронту та змінюють свої рішення відповідно до нових викликів.
Саме принцип постійного зворотного зв’язку став однією з головних конкурентних переваг українського оборонного сектору.
Як пояснюють військові, сучасна війна змінюється надзвичайно швидко. Те, що було ефективним кілька місяців тому, може втратити актуальність через появу нових засобів протидії, зміну тактики або розвиток ворожих технологій. Тому виробники, які можуть швидко модернізувати свою продукцію, отримують суттєву перевагу.
Українські компанії, за словами Гордієнка, мають можливість оновлювати свої системи приблизно кожні пів року, враховуючи реальний досвід використання на полі бою. Саме така гнучкість часто стає важливішою за масштаб виробництва.
Ще одним фактором переваги є створення власної інфраструктури підтримки. Українські розробники не лише виготовляють техніку, а й формують логістичні ланцюги, ремонтні бази та механізми швидкого повернення обладнання до роботи.
Це дозволяє значно скоротити час між виявленням проблеми та її вирішенням. У бойових умовах така швидкість може мати вирішальне значення.
Водночас, за словами військового, російська модель розвитку оборонної промисловості має інші особливості. Там значну роль відіграють великі державні підприємства та централізовані структури, які мають значні ресурси, але часто менш пристосовані до швидких змін.
"Спробуй конкурувати з такими структурами — це значно складніше", — зазначив Гордієнко.
На його думку, саме різниця в підходах пояснює, чому українські компанії можуть бути конкурентними навіть за умов значно менших фінансових можливостей. Перевага полягає не лише у виробництві техніки, а в здатності швидко навчатися та змінюватися.
Український досвід уже починає впливати на глобальний ринок оборонних технологій. Традиційні виробники у світі часто працюють за багаторічними циклами розробки, випробувань та сертифікації. Українські компанії були змушені створити іншу модель — коли продукт перевіряється безпосередньо в умовах реального конфлікту та вдосконалюється практично в режимі реального часу.
За словами Гордієнка, головним аргументом на користь українських розробок стає не лише технічний опис чи ціна, а реальні результати застосування.
Як приклад він навів ситуацію, коли за плечима українських систем уже є тисячі розвіданих цілей та десятки успішних уражень. Такий досвід стає своєрідним доказом ефективності, який неможливо отримати лише під час лабораторних випробувань.
Фактично війна стала для України найбільшим випробувальним майданчиком оборонних технологій у світі. Вона змусила створити нову філософію виробництва, де головними цінностями стали швидкість, гнучкість та безпосередній зв’язок із тими, хто використовує техніку на передовій.
Саме ця модель, на думку експертів, може стати одним із найважливіших українських внесків у майбутню систему безпеки. Адже сучасні війни дедалі більше визначаються не лише кількістю озброєння, а здатністю швидше адаптуватися до нових умов.
