Шість місяців тому російська ракета влучила у комплекс найбільшої дитячої лікарні України в Києві, пошкодивши будівлю Центру дитячої кардіології та кардіохірургії. У цей момент лікарі проводили операцію на серці, рятуючи життя немовляти.
«Я пам'ятаю, як усе навколо затряслося, а стеля почала обвалюватися», — згадує Вадим Ткачук, керівник відділення інтенсивної терапії. — «Але тоді не було часу на страх, ми одразу подумали про наших пацієнтів».
Незважаючи на пошкодження, центр вдалося частково відновити у новій тимчасовій локації. Тут лікарі щодня проводять складні операції, працюючи у значно гірших умовах, але не відмовляючи жодній дитині.
Центр дитячої кардіології є критично важливим для порятунку дітей із серйозними вадами серця. У випадку маленької Вероніки, яка народилася на чотири місяці раніше від терміну, операція в центрі стала єдиним шансом на життя.
«Якби не ці лікарі, я навіть не можу уявити, що було б із моєю донькою», — каже Ангеліна Шевчук, мати дівчинки.
Операція пройшла успішно, і сьогодні Вероніка має шанси на здорове життя. Але не всі пацієнти можуть легко пережити такі обставини: кожна операція — це боротьба за життя, яка залежить від надзусиль лікарів.
21-річна Анжеліна Шевчук гладить руку своєї новонародженої доньки Вероніки, поки медсестра готує катетер, на тлі нападу Росії на Україну, в Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії в Києві, Україна, 15 січня 2025 року. Гліб Гаранич
Тимчасове приміщення: виклики та реальність
Тимчасова локація центру виявилася значно меншою за пошкоджений корпус. Бракує багатьох спеціалізованих апаратів, які залишилися у зруйнованому приміщенні.
«Ми втратили половину простору та частину обладнання, спеціально розробленого для педіатрії, але це не зупиняє нас. Ми працюємо у складніших умовах, але приймаємо всіх, хто потребує допомоги», — пояснює Ілля Ємець, генеральний директор центру.
Кожна операція — це виклик не лише для лікарів, а й для технічної команди, яка змушена адаптуватися до нових реалій.
Робота лікарів у центрі відбувається в умовах постійної небезпеки. Коли в Києві звучать повітряні тривоги, персонал залишається на місці, продовжуючи догляд за важкохворими пацієнтами.
Вибухи, які пошкодили енергетичну інфраструктуру України, стали ще одним викликом для медичних закладів. За даними Міністерства охорони здоров’я України, з початку війни:
- Пошкоджено понад 1,900 медичних об'єктів.
- Зруйновано 715 лікарень і клінік.
Для забезпечення безперебійної роботи медичних установ уряд встановив понад 12,000 генераторів, що дозволяють підтримувати подачу електроенергії навіть під час атак.
Довіра пацієнтів
Попри всі труднощі, батьки пацієнтів висловлюють повну довіру до медичного персоналу.
«Я впевнена, що моя донька у найкращих руках. Ці лікарі — справжні герої», — каже Ангеліна Шевчук.
Лікарі не лише забезпечують професійну допомогу, а й підтримують морально батьків, які часто переживають сильний стрес через стан своїх дітей.
21-річна Анжеліна Шевчук гладить руку своєї новонародженої доньки Вероніки, поки медсестра готує катетер, на тлі нападу Росії на Україну, в Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії в Києві, Україна, 15 січня 2025 року. Гліб Гаранич
Масштаб проблеми
Дитячий кардіохірургічний центр у Києві є одним із багатьох медичних закладів, які постраждали від війни. Загалом, атаки на інфраструктуру охорони здоров'я стали систематичними.
Попри це, Україна демонструє стійкість:
- Лікарні відновлюють роботу навіть у тимчасових приміщеннях.
- Медики знаходять способи надавати допомогу всім, хто її потребує, незалежно від складнощів.
Поки пошкоджений корпус дитячого центру чекає на завершення ремонту, лікарі продовжують працювати в умовах обмеженого простору та обладнання. Відновлення медичних установ — це довгий процес, який вимагає значних ресурсів, проте підтримка міжнародної спільноти та відданість медиків дають надію на повне відновлення.
«Ми пройдемо через це, як і через інші труднощі. Найголовніше — це життя наших пацієнтів», — підсумовує Вадим Ткачук.
Медичний персонал Центру дитячої кардіохірургії став символом стійкості української системи охорони здоров’я, демонструючи, що навіть у найважчих умовах є місце для порятунку, співчуття та надії.
