Україна входить до світової четвірки виробників волоського горіха
У 2024–2025 роках Україна досягла історичного показника, посівши четверте місце у світі за обсягами виробництва волоського горіха. Загальний урожай склав близько 101 тисячі тонн, що дозволило країні поступитися лише трьом глобальним лідерам: Китаю, США та Чилі. Ця позиція — не випадковість, а результат тривалої еволюції галузі, яка десятиліттями розвивалася в напівтіньових умовах приватних господарств, але сьогодні дедалі більше набуває рис сучасного аграрного бізнесу.
Аналітики ринку наголошують, що волоський горіх може стати флагманським продуктом інтеграції України в європейський аграрний простір. У той час як традиційні експортні культури часто стикаються з квотами та обмеженнями, горіхова галузь має потенціал розширення без суттєвих бар’єрів. Це відкриває для України стратегічну нішу, яка поєднує високу додану вартість і стабільний попит.
Важливу роль у цьому відіграє переробка. Експортна вартість горіхів після очищення збільшується майже вчетверо. Якщо неочищені ядра реалізуються за базовими цінами, то очищені горіхи мають значно вищу рентабельність, що дозволяє агровиробникам отримувати прибутки, порівнянні з доходами фермерів провідних європейських країн.
2023 року обсяги експорту українських волоських горіхів сягнули 77 мільйонів доларів. Більшість поставок відбувалася на ринки ЄС, які сформували 58% виручки, а також у Туреччину. Саме європейський напрямок вважається найперспективнішим: високі стандарти якості, стабільний попит і географічна близькість створюють ідеальні умови для зміцнення позицій України.
Переробка як ключ до конкурентоспроможності
Одним із найважливіших факторів зростання галузі стала саме переробка. Вартість очищених горіхів, які становлять 72% українського експорту, значно перевищує вартість сировини. Ця різниця стимулює розвиток переробних підприємств, які поступово переходять від кустарних методів до сучасних технологічних ліній.
Переробка також впливає на відкриття нових ринків. Якщо неочищені горіхи можуть продаватися переважно як сировина для промислових споживачів, то очищений продукт дозволяє виходити безпосередньо до роздрібних мереж, кондитерських компаній та великих імпортерів ЄС. Це означає не лише вищу ціну, а й стабільніші контракти.
Інвестиції у технології переробки відкривають перед фермерами можливість диверсифікувати бізнес. Деякі підприємці почали створювати власні торгові марки, розробляти упаковку відповідно до європейських стандартів та виходити на полиці супермаркетів. Такі кроки формують нову бізнес-культуру, яка відходить від традиційного експорту сировини.
Водночас існують і виклики. Переробка потребує не лише обладнання, а й стабільної сировинної бази однакової якості. Це означає, що дрібні виробники мають об’єднуватися в кооперативи, синхронізувати процеси збору та зберігання, щоб забезпечити єдині стандарти. Саме цей крок може стати вирішальним для переходу від фрагментованого виробництва до організованого аграрного сектору.
Зростання експорту очищених горіхів також підштовхує українських виробників до активного впровадження міжнародних сертифікаційних стандартів. HACCP, ISO та інші системи контролю якості стають обов’язковими умовами виходу на ринок ЄС. Це не лише підвищує довіру імпортерів, а й стимулює внутрішню модернізацію.
Від приватних господарств до структурованого сектору
Попри успіхи останніх років, горіхова галузь України все ще перебуває на етапі становлення. Більше 95% волоських горіхів вирощуються в приватних домогосподарствах, часто без чітких технологічних схем, стандартів або планування. Така фрагментованість створює труднощі для формування великих партій однорідної продукції, що ускладнює експортні операції.
Проте саме ця розгалуженість є і потенційною перевагою. Україна має величезну кількість невеликих насаджень по всій території, що формує стабільну базу для нарощування виробництва без необхідності концентрувати все у кількох великих холдингах. За правильної координації цей розпорошений ресурс можна перетворити на потужний сектор.
Одним із ключових викликів залишається дефіцит якісних саджанців. Відсутність сучасного розсадництва призводить до того, що багато дерев мають низьку врожайність або не відповідають вимогам до ядра горіха, які висувають європейські імпортери. Розв’язання цієї проблеми можливе лише через державні програми підтримки, розвиток наукових центрів і стимулювання приватних розсадників.
Другою проблемою є стандарти зберігання. Без сучасних сушильних комплексів та холодильних систем частина врожаю втрачає якість ще до моменту експорту. Це обмежує можливості виходу на преміальні сегменти ринку та знижує кінцеву ціну.
Трансформація галузі вимагає системних кроків: об’єднання виробників, стандартизації процесів, інвестицій у технології та створення галузевих асоціацій. Такий підхід дозволить підняти конкурентоспроможність українського волоського горіха до рівня провідних європейських виробників.
Державна підтримка і нові горизонти
Позитивним сигналом для галузі стало розширення державних та донорських програм підтримки. Зокрема, грантова програма «єРобота» вже профінансувала закладку тисяч гектарів нових садів, покриваючи до 70% витрат підприємців. Завдяки цим інвестиціям горіхові культури увійшли до числа найпідтримуваніших садівничих напрямів у країні.
Попередній досвід демонструє ефективність такої стратегії. У період 2018–2023 років за рахунок державних субсидій було закладено майже 6 тисяч гектарів нових насаджень, що стало основою нинішнього зростання виробництва. Якщо цей тренд збережеться, Україна має всі шанси не лише утримати четверту позицію, а й наблизитися до світової трійки лідерів.
Урядові програми також спрямовані на адаптацію виробництва до вимог ЄС. Йдеться не лише про сертифікацію, а й про інформаційну підтримку, навчальні програми та створення демонстраційних господарств. Це дає змогу фермерам швидше впроваджувати інновації та підвищувати ефективність.
Розширення експорту горіхів має і макроекономічний ефект. Зростання виручки від цієї культури сприяє валютним надходженням, підтримці зайнятості в сільській місцевості та розвитку переробних потужностей. Галузь поступово перетворюється з локального промислу на вагомий елемент аграрної економіки.
За даними на вересень 2025 року, експорт аграрної продукції України склав 3,7 мільйона тонн. Хоча це на 6,5% менше, ніж у попередньому місяці, частка високорентабельних культур, таких як волоський горіх, продовжує зростати, компенсуючи загальне зниження обсягів.
