Поки авіаудари США та Ізраїлю по Ірану спрямовані на військову інфраструктуру, їхні непрямі наслідки дедалі більше зачіпають цивільну сферу. Однією з найуразливіших груп стали ув’язнені — як кримінальні, так і політичні. За свідченнями родичів і правозахисників, кілька місць утримання в Тегерані зазнали пошкоджень від вибухів неподалік.
За інформацією очевидців і аналізом відео та супутникових знімків, принаймні один центр утримання був безпосередньо вражений ударом і серйозно пошкоджений. Інші тюрми отримали часткові руйнування від ударної хвилі. Це створює нову небезпеку для тисяч людей, які вже перебувають під вартою після масштабних репресій проти протестів у країні.
Система іранських в’язниць сьогодні перевантажена. Після хвилі протестів на початку року, за оцінками Amnesty International, десятки тисяч людей були затримані під час силового придушення демонстрацій. Частина з них залишається під вартою, однак точна кількість ув’язнених наразі невідома.
За попереднім аналізом «Дейком», поєднання війни та внутрішніх репресій створює особливо небезпечну ситуацію для політичних в’язнів. Іранська влада традиційно посилює контроль і жорсткість покарань під час зовнішніх конфліктів, пояснюючи це необхідністю боротьби з «ворожою діяльністю».
Особливу тривогу викликає ситуація у в’язниці Евін у Тегерані — одному з найвідоміших місць утримання політичних в’язнів у країні. Родичі ув’язнених повідомляють, що після початку авіаударів деяких людей почали переводити до інших установ. Однак сім’ям часто не повідомляють нове місце утримання.
Чоловік лауреатки Нобелівської премії миру Наргес Мохаммаді, правозахисник Тагі Рахмані, заявив, що його дружину перевели до в’язниці в місті Занджан за два тижні до початку ударів. За його словами, родини багатьох інших ув’язнених взагалі втратили зв’язок зі своїми близькими.
Схожа ситуація сталася з іранським поетом Алі Асадоллахі. Його родичі розповіли, що після нічного обшуку його заарештували без висунення офіційних звинувачень. Коли сім’я намагалася з’ясувати його місцезнаходження після початку бомбардувань, їм повідомили, що в’язнів з його блоку перевели до іншого місця.
Однак отримати інформацію про нове місце утримання не вдалося — будівля Революційного суду в Тегерані, куди звернулися родичі, також зазнала пошкоджень під час ударів. У результаті багато сімей фактично втратили будь-який контакт із затриманими.
У небезпечній ситуації опинилися й іноземні громадяни. Британське подружжя Крейг і Ліндсі Форман, затримані в Ірані під час туристичної подорожі, також перебували у в’язниці Евін. За словами родини, вибух неподалік установи вибив вікна в камерах і спричинив паніку серед ув’язнених.
У телефонній розмові під час вибуху Ліндсі Форман описала сцену, коли жінки у в’язниці ховалися під металевими ліжками, очікуючи наступного удару. Подібні історії показують, що навіть непрямі удари по силових об’єктах можуть створювати небезпеку для людей, які не мають жодного стосунку до бойових дій.
Правозахисні організації попереджають і про інший ризик. Центр з прав людини в Ірані заявив, що влада країни має історію використання воєнного стану для посилення репресій проти політичних опонентів у тюрмах.
Іранське керівництво вже сигналізує про жорсткіший курс. Голова судової влади країни Голам-Хоссейн Мохсені-Еджеї заявив, що будь-які дії, які можуть бути розцінені як допомога «ворогам», будуть суворо покарані. Водночас жителям країни надсилають повідомлення із закликами повідомляти владі про людей, які передають інформацію «противнику».
Удари США та Ізраїлю по поліцейських управліннях, розвідувальних структурах і центрах утримання мають на меті послабити силовий апарат Ірану. Однак така стратегія неминуче зачіпає й інші категорії людей, які опинилися поруч із цими об’єктами.
Правозахисники зазначають, що в іранському Курдистані вже зафіксовано випадки поранення політичних ув’язнених під час ударів по військових базах. За даними правозахисної організації Hengaw, кілька курдських активістів отримали травми після атаки на військовий комплекс у Санандаджі.
Активісти підсумовують ситуацію простою формулою: ув’язнені опинилися між двома джерелами небезпеки. З одного боку — репресивна система Ісламської Республіки, а з іншого — військові удари зовнішніх сил.
Це створює новий гуманітарний вимір війни, який часто залишається поза увагою глобальної політики. І якщо конфлікт затягнеться, саме такі «невидимі жертви» — ув’язнені, цивільні та внутрішньо переміщені люди — можуть стати одними з головних постраждалих від цієї війни.
