Наприкінці вересня 2024 року Володимир Зеленський представив у Білому домі так званий «план перемоги», що поєднував військові та економічні ініціативи для завершення війни з Росією. Український президент запропонував відкрити американським компаніям пріоритетний доступ до українських родовищ урану, титану, літію та графіту, аргументуючи це необхідністю закріпити стратегічний інтерес США в Україні й одночасно підсилити оборонний потенціал нашої країни. Ідея зацікавила Дональда Трампа, відомого своїм прагматичним підходом до зовнішньої політики — угода обіцяла новий формат транзакційної дипломатії на взаємовигідних засадах.
У лютому 2025 року перемовини вийшли на рекордно напружений рівень. Держсекретар скарбниці США Скотт Бессент уперше прибув до Києва з наміром підписати попередній договір, який, згідно з проєктом, надавав американській стороні половину прав на розроблення родовищ. Однак Зеленський відмовився ставити підпис, оскільки в документі не було жодного згадування про безпекові гарантії та захист українського суверенітету. Суперечка розгорілася в Овальному кабінеті 28 лютого: Трамп різко дорікнув Зеленському за невдячність, а український лідер наполягав на поступовому підході із чіткими запобіжниками. Після гучного диспуту жодна зі сторін не зафіксувала угоду, і США тимчасово призупинили військову допомогу та обмін розвідданими.
Поворотний момент настав у середині березня на переговорах у Джидді, де українські делегації погодилися на американську пропозицію щодо безумовного 30-денного припинення вогню. Водночас фінансові експерти з обох країн відновили роботу над оновленим проєктом мінеральної угоди. Незважаючи на появу нової суперечливої умови — погашення Києвом усіх зобов’язань за військовою допомогою на суму, яку вказував Трамп (близько $500 млрд) — українська команда наполягла на створенні спільного інвестиційного фонду з паритетним управлінням і без ретроактивного накопичення боргу.
У квітні переговори проходили в режимі щоденного обміну сотнями правок. Міністр економіки Юлія Свириденко повідомила 18 квітня про підписання меморандуму щодо намірів створити U.S.–Ukraine Reconstruction Investment Fund як товариство в Делавері. Ця версія справді передбачала значний початковий внесок США і визнавала попередню допомогу у формі майбутніх інвестицій, а не боргу. Однак остаточна домовленість іще залишалася під питанням доти, доки не відбулося доленосне побачення лідерів.
Перше особисте та найплідніше спілкування Трампа й Зеленського відбулося 26 квітня у Стінах базиліки Святого Петра на похороні Папи Франциска. Зустріч у вузькому колі між богослужінням стала справжнім проривом — обидва лідери вдихнули нові аргументи, відсунувши вбік формальності. За словами президента України, саме ця розмова заклала основу для підписання угоди вже за чотири дні у Вашингтоні.
У підсумковому документі українці домоглися виключення механізму погашення вже наданої допомоги, але отримали «мовчазну» безпекову гарантію у вигляді економічного партнерства. Для Києва це стало важливою перемогою: згода США не тільки інвестувати в спільний фонд, але й визнавати внесок України в оборону глобальної безпеки через інвестиційну модель, свідчить про перманентний стратегічний інтерес Вашингтона в нашій державі.
8 травня Верховна Рада одноголосно ратифікувала угоду про мінерали, запустивши механізм реалізації проєкту. Економічний блок остаточно затвердив правила управління фондом, гарантії країні легального права на корисні копалини та можливість участі України в майбутніх рішеннях щодо перерозподілу інвестицій. Додаткові протоколи, що стосуються митних пільг та екологічних стандартів, готується погодити у найближчі тижні.
Хай там як, творчий підхід Зеленського до дипломатії дав змогу поєднати оборонну співпрацю з економічними стимулами. Від ідеї про доступ до надр під час візиту в Нью-Йорк до скандалу в Овальному кабінеті, від десятків правок до таємної розмови в базиліці — шлях до угоди був надзвичайно складним. Однак кінцевий результат демонструє, що гнучка стратегія, побудована на розумінні інтересів обох сторін, здатна творити історію. Угода з США відкриває Україні доступ до необхідних інвестицій і зміцнює трансатлантичні зв’язки, створюючи нову якість у партнерстві, що може стати фундаментом для відбудови та безпеки на майбутнє.
