Російський військовий бюджет 2026 року вперше зменшиться від початку повномасштабної агресії. Планується витратити $156 млрд проти цьогорічних $163 млрд. Хоча скорочення здається помірним, з урахуванням інфляції до 7% падіння виглядає значнішим, що підкреслює фінансові межі Кремля.
Володимир Путін продовжує демонструвати рішучість вести війну до досягнення умов «повної окупації» анексованих у 2022 році регіонів. Проте економічні показники сигналізують: стратегія на виснаження дорого обходиться. Навіть зростання внутрішнього виробництва не компенсує падіння нафтогазових доходів.
Доходи від експорту енергоносіїв знизилися з $135 млрд у 2024 році до прогнозованих $100 млрд у 2025-му. Західні санкції змушують Москву продавати нафту зі знижками, що скорочує валютні резерви. Водночас зниження світових цін на нафту обмежує маневр бюджету.
Скорочення витрат на оборону не означає зміни військової стратегії. Кремль і далі покладається на «контрактників-заробітчан», яким платять підвищені зарплати. Саме ця політика підриває бюджет: на покриття витрат уряд підвищує ПДВ із 20% до 22% та посилює податковий тиск на бізнес.
Російська економіка вже кілька років перебуває в режимі «перегріву війною». Зростання 2023–2024 років на рівні 4% трималося на військових замовленнях. Але ціна — висока інфляція, підвищені ключові ставки до 21%, нині — 17%, що фактично заморозило економіку. Прогноз зростання — лише 1%.
Бюджетні обмеження зачіпають і окуповані території України. Москва змушена урізати фінансування на «розвиток» цих регіонів, що суперечить її ж риториці про «інтеграцію». Це сигнал як для місцевого населення, так і для західних партнерів: ресурсів на відновлення у Кремля бракує.
Попри скорочення, військові витрати Росії майже вчетверо перевищують рівень 2021 року. Це рекордні показники за пострадянський період і майже утричі перевищують український бюджет. Проте сама структура фінансування робить їх нестійкими без додаткових податкових та боргових заходів.
Економісти зазначають, що Кремль може посилити внутрішні запозичення, але міжнародні ринки йому закриті. Це означає залежність від внутрішніх облігацій та банківських ресурсів. У перспективі такий підхід вичерпує довіру й підвищує ризик соціального невдоволення.
Війна на виснаження стає подвійним викликом: для армії, яка рухається повільно, й для економіки, що відчуває зростаючий тиск. Питання в тому, скільки ще років Кремль зможе балансувати між воєнними амбіціями й економічною реальністю без внутрішньої дестабілізації.
Для України ці дані — стратегічний аргумент: санкції працюють, економіка Росії не безмежна. Завдання Києва й союзників — посилити тиск, щоб обмежити здатність Кремля підтримувати високі військові витрати й перетворити економічний тиск на політичні наслідки.
