На прибережній дорозі, що веде з півночі на південь Гази, нескінченний потік людей рухається до умовної безпеки. Чимало з них ідуть пішки, несучи кілька речей у сумках чи на плечах.
Інші їдуть у старих автомобілях, доверху завантажених матрацами, каністрами та металевими балками, які ще можуть стати матеріалом для нових укриттів. Кожен крок цього шляху сповнений ризику: вибухи за спиною нагадують, що місто руйнується просто зараз.
З початку вересня понад 200 тисяч осіб залишили Газу. За даними ООН, у самому місті перебувало близько мільйона людей, і тепер кожен із них шукає вихід.
В умовах браку транспорту та високих цін більшість змушена покладатися лише на власні сили. Автомобілі без скла чи дверей, переповнені таксі та піші колони стали символом нової хвилі втечі.
Палестинці збираються навколо багаття серед уламків зруйнованих будівель у таборі для біженців Джабалія на півночі сектора Газа 13 лютого — Махмуд Ісса/Reuters
У понеділок мешканці Гази несуть гуманітарну допомогу, яку розподілив Гуманітарний фонд Гази на півдні сектора Газа — Хатем Халед
Люди тікають від бомбардувань, але водночас і від голоду. Експерти ООН ще в серпні визнали стан фактичного голоду в Газі. Відсутність продуктів і питної води, зруйновані склади та заблоковані шляхи постачання роблять виживання щораз важчим.
Для багатьох сімей це вже не перше переміщення: вони залишали домівки у Шуджаїї чи Бейт-Лахії, тепер змушені тікати з Гази-Сіті, не знаючи, де зупиняться наступного разу.
Омар аль-Фар, 37-річний інженер, розповідає, як його сім’я облаштувала намет біля сміттєзвалища. Гори відходів стали єдиним прихистком. Він зізнається, що не має коштів для оренди навіть клаптика землі.
«Усе коштує грошей — поліетилен для намету, оренда землі, навіть хвилини доступу до розетки», — каже він. Його слова відображають безвихідь тисяч біженців, яким бракує найелементарнішого.
Ситуація ускладнюється постійними обстрілами. Навіть ті, хто сховався на західному узбережжі Гази, тепер знову тікають. Авіаудари охопили й ці райони, перетворюючи наметові табори на мішені.
Чимало мешканців брали з собою будівельні матеріали, розуміючи: повертатися буде нікуди, доведеться облаштовувати нове життя серед руїн.
Переміщені палестинці повертаються в неділю з центру розподілу продуктів харчування в Рафаху, на півдні сектора Газа — Агентство Франс-Прес — Getty Images
Члени Палестинського Червоного Півмісяця та інших екстрених служб несуть тіла своїх колег-рятувальників, убитих тижнем раніше ізраїльськими військами, під час похоронної процесії в Хан-Юнісі на півдні Сектора Газа 31 березня — Еяд Баба/Agence France-Presse — Getty Images
Окремі квартали, як-от Зейтун, за кілька тижнів перетворилися на пустку. Супутникові знімки свідчать, що більшість будинків там знищено.
Ті, хто ще місяць тому жив у багатоповерхівках, тепер шукають притулку в саморобних укриттях із ковдр та жерстяних листів. Для дітей, які виросли в багатолюдному місті, життя серед наметів стало новою реальністю.
За офіційними даними палестинських медиків, за час війни загинули понад 64 тисячі осіб. Це і мирні жителі, і бійці ХАМАС. Але кількість жертв у самому місті Газа залишається невідомою: хаос і постійні атаки не дозволяють вести точний підрахунок. Для родин, які ховають рідних просто на узбіччях доріг, цифри давно втратили сенс.
Водночас Ізраїль наголошує: місто є головною опорою ХАМАС, і саме тому операція має продовжуватися. Військові повідомляють про контроль над 40% території, але попереджають, що штурм ще не завершено. Це означає: нові втечі, нові руйнування і нові хвилі біженців — лише питання часу.
Палестинці намагаються зібрати безкоштовну їжу з благодійної кухні в місті Газа — Ахмад Салем
Імпровізоване наметове містечко минулого місяця в Джабалії на півночі сектора Газа — Сахер Альгорра
Жителі Гази усвідомлюють, що повернення малоймовірне. Багато хто вже зараз збирає все цінне, аби використати його для зведення тимчасових споруд.
Діти з жахом спостерігають за вибухами, а батьки мріють хоча б про можливість відправити їх до школи. «Я хочу, щоб мої діти знову пішли на уроки, якщо школа ще стоїть», — говорить Омар аль-Фар.
Майбутнє Гази залишається туманним. Руїни кварталів, зруйновані лікарні та зниклі вежі створюють образ міста-примари. Водночас для багатьох навіть руїни — це символ дому, до якого вони прагнуть повернутися. У кожному наметі живе надія, що війна закінчиться, і люди хоча б зможуть повернутися до уламків власного життя.
Міжнародні організації попереджають: гуманітарна катастрофа в Газі вже перевищує всі попередні масштаби. Відсутність їжі, води й ліків у поєднанні з безперервними авіаударами ставлять під питання саме існування сотень тисяч людей. Для світу це сигнал: якщо конфлікт не буде зупинено, наслідки для регіону стануть незворотними.
