Масована російська дронова атака на Харків у ніч на 23 листопада вбила щонайменше чотирьох людей і стала жорстким тлом для нових мирних консультацій. П’ятнадцять ударів у шести районах показали, що Москва не знижує терору навіть під час переговорів.
Харків, який стоїть за 30 кілометрів від кордону, давно перетворився на полігон виснаження. Російські дронові атаки б’ють по житлу та інфраструктурі, зриваючи нормальне життя й тиснучи на українську ППО перед зимою.
Саме зараз Вашингтон просуває мирний план США у форматі 28-пунктного плану, але після хвилі критики документ переглядають. Центральна ідея США — швидкий режим припинення вогню з фіксацією лінії фронту та політичним пакетом поступок.
Для Києва стартова версія виглядала неприйнятно, бо містила вимогу конституційно відмовитися від членства в НАТО і встановлювала ліміт на військо. На тлі війни така формула сприймається як примус до слабкості, а не стабільний мир.
Переговори в Женеві 23 листопада стали точкою перезапуску. США та Україна публічно заявили про «значний прогрес» і підготовку оновленого тексту, визнавши, що початковий пакет потребує корекції з урахуванням позицій партнерів.
Паралельно Європа внесла європейську контрпропозицію, підготовлену Британією, Францією та Німеччиною. Вона піднімає допустиму чисельність війська, змінює логіку щодо територій і вимагає більш жорстких умов для Росії у фінансовій частині.
Німеччина вітає європейський «успіх» на Женевських переговорах. Вадефул у Берліні, 19 листопада 2025 року — Надя Вольлебен
Ключова правка — армія України 800 тисяч у мирний час замість американської стелі 600 тисяч. Європейці виходять із того, що занижена чисельність створить «вікно» для нового наступу РФ і підважить стримування.
Друга принципова зміна — гарантії безпеки. Європейський текст пропонує модель, близьку до союзницького зобов’язання на кшталт статті 5, щоб відповідь на повторну агресію була автоматичною, а не політичною дискусією.
Третій блок — території. Якщо американський проєкт задавав «де-факто» визнання окупації окремих регіонів, то європейська контрпропозиція пропонує починати територіальні переговори від поточної лінії зіткнення без наперед прописаного статусу.
Позиції Києва були озвучені й політично зафіксовані на Стокгольмському саміті в межах Кримської платформи. Спікер Руслан Стефанчук назвав червоні лінії України: невизнання окупації, відсутність лімітів на оборону і збереження свободи союзів.
Стокгольмський саміт важливий тим, що поєднав символіку Кримської платформи з реальними питаннями мирного плану. Підтримка Криму як української території стала частиною аргументу проти легалізації силових змін кордонів.
Швеція через очільницю МЗС прямо заявила, що мир не може закріплювати кордони, нав’язані силою, і не має обмежувати оборонні спроможності Києва. Для Стокгольма це принцип, який напряму пов’язаний із безпекою Балтійського регіону.
Медичні працівники біля будівлі, що постраждала від ударів дрона в Харкові, 23 листопада 2025 року — Віталій Гнідий
Зеленський у зверненні до саміту підкреслив: Україна працюватиме над компромісами, але такими, що зміцнюють державу. Він також наголосив, що заморожені активи РФ мають бути інструментом компенсації, а не джерелом прибутків для сторонніх фондів.
Саме фінансова частина лишається мінним полем. Стартовий план США передбачав управління частиною російських грошей у проєктах відбудови під американським лідерством, тоді як Європа пропонує тримати активи заблокованими до виплати Москвою компенсацій.
Ринки вже реагують на шанс зрушення. Українські єврооблігації зросли, бо інвестори закладають у ціну можливе зниження ризиків і стабілізацію бюджету. Проте це ставка на процес, а не на гарантований результат переговорів.
Пожежник працює на місці удару російського безпілотника на тлі нападу Росії на Україну в Харкові, Україна, 23 листопада 2025 року — В'ячеслав Мадієвський
На землі війна залишається визначальною. Росія утримує близько 19% території України і тисне на фронт у Донбасі, намагаючись узяти Покровськ як перший великий здобуток за майже два роки. Це переговорний шантаж силою.
Заяви Кремля зводяться до вимоги «нейтралітету» та скорочення українських сил, що Київ називає капітуляцією. Москва прагне перетворити будь-який мир на механізм закріплення результатів наступу і підготовки до наступного раунду тиску.
Тому питання членство в НАТО в українському дискурсі не зводиться до символу. Для Києва це архітектура стримування, яка не дозволить повторити сценарій 2014 або 2022 року. Європейська контрпропозиція принципово не закриває цей шлях.
США, у свою чергу, прагнуть швидкого політичного рішення і намагаються тримати дедлайн. У Вашингтоні розуміють, що довгі переговори без паузи на фронті лише збільшать ціну миру, а не зменшать її для жодної зі сторін.
Для України ж головний ризик — отримати «мир без щита»: зменшена армія, заблоковані союзи і туманні гарантії. Саме дронові атаки по Харкову показують, що РФ використовує паузи не для деескалації, а для накопичення ресурсу.
Найімовірніший сценарій найближчих днів — доопрацювання тексту в зв’язці США-Україна-Європа і можливий візит Зеленського до Вашингтона, щоб зняти найгостріші суперечності. Результат покаже, чи стане рамка миру реальною, а не декларативною.
Поки що баланс виглядає так: Україна готова говорити, але не на умовах, що легалізують війну. Європа підтримує це, бо розуміє власну ставку в майбутній безпеці. США тиснуть на швидкість, але змушені рахуватися з реальністю фронту.
