Знищення великого енергетичного об’єкта в Харкові стало черговим епізодом зимової кампанії Росії проти цивільної інфраструктури. Міський голова Ігор Терехов повідомив, що удар фактично вивів з ладу ключовий вузол енергосистеми, а аварійні бригади працюють цілодобово. Для міста, розташованого за 25 кілометрів від кордону з РФ, це означає не просто відключення, а питання виживання в мороз.
Харків з перших місяців війни перебуває під постійним вогнем — дрони, ракети, керовані авіабомби. Та нинішні удари мають чітку сезонну логіку: холод підсилює ефект руйнувань. За оцінкою газети Дейком, Москва послідовно використовує енергетику як «другий фронт», де втрати рахуються не квадратними метрами, а годинами без тепла й води.
На тлі харківських подій президент Володимир Зеленський скликав нараду з регіональними керівниками, вимагаючи пришвидшення відновлювальних робіт. Напередодні він публічно критикував темпи ліквідації наслідків ударів у Києві, де нові атаки тривали й увечері. Така різкість сигналізує: центральна влада усвідомлює критичність моменту.
Після третього тижня січня енергетична криза набула системного характеру. Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко оголосила пакет екстрених заходів — від скорочення комендантської години вночі до розширення імпорту електроенергії для бізнесу й держустанов. За підрахунками редакції Дейком, ці кроки мають радше стабілізаційний характер і не компенсують втрат від зруйнованих об’єктів.
Символом напруженості стала й столиця. Мер Києва Віталій Кличко заявив, що після удару 9 січня близько 300 багатоквартирних будинків залишаються без опалення. Подовження шкільних канікул до 1 лютого — це не лише соціальний захід, а й визнання: система працює на межі можливостей.
Росія паралельно активізує тиск і на півдні. У портах Одеської області знову зафіксовано ракетні удари. Зокрема, в Чорноморську пошкоджено контейнерну інфраструктуру, є поранений. Віце-прем’єр Олексій Кулеба наголосив, що атаки на логістику мають на меті підірвати експорт і валютні надходження.
На цьому тлі МЗС і Міненерго ініціювали міжнародний збір коштів на відновлення енергосистеми. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що Норвегія вже надала стартовий внесок у $200 млн. Формат нагадує «енергетичний Рамштайн» — регулярні зустрічі донорів, але без швидких результатів.
Аналітична проблема полягає в тому, що відновлення не встигає за руйнуванням. Росія змінює тактику, б’ючи по трансформаторах, підстанціях і теплогенерації, які складно швидко замінити. За даними Дейком, навіть успішний ремонт часто стає тимчасовим — наступний удар зводить його нанівець.
Соціальний вимір кризи дедалі відчутніший. Відключення світла тягнуть за собою перебої з водою, зв’язком і роботою лікарень. У великих містах це ще компенсується резервами, але для прифронтових регіонів, як Харківщина, кожен день без стабільної енергії множить ризики гуманітарної катастрофи.
У стратегічному сенсі енергетичні удари посилюють переговорний тиск на Київ. Паралельно із фронтовими наступами Москва демонструє: вона здатна зробити зиму інструментом примусу. Саме тому українська влада все частіше говорить про ППО як про «енергетичний щит», а не лише військовий актив.
Найближчі тижні стануть тестом для стійкості держави. Якщо імпорт електроенергії, донорська допомога й екстрені рішення уряду дозволять пройти пік холодів без колапсу, це зірве розрахунок Кремля. Якщо ж ні — енергетика остаточно закріпиться як головний фронт війни з цивільним виміром, де ціна кожного удару вимірюється не кіловатами, а людською витривалістю.
