У столиці України четверту добу поспіль тривають аварійно-відновлювальні роботи після масованих російських ударів по енергетичній інфраструктурі. Попри цілодобову роботу ремонтних бригад, сотні житлових будинків у Київ усе ще залишаються без тепла, а в умовах морозів до мінус 15 градусів це перетворюється на гуманітарний виклик.
Росія системно атакує енергосистему України з моменту повномасштабного вторгнення у 2022 році, але в останні місяці інтенсивність ударів зросла. Саме взимку такі атаки мають максимальний ефект, адже поєднання холоду, темряви та перебоїв із базовими послугами безпосередньо впливає на життя мільйонів цивільних.
Президент Володимир Зеленський, звертаючись до громадян у вечірньому відеозверненні, попередив: загроза нових масованих ударів є реальною і близькою. За його словами, розвідка фіксує підготовку чергової атаки з використанням дронів для виснаження ППО та ракет — для завдання максимальних руйнувань. Кремль, за оцінкою Києва, намагається «скористатися холодом» як додатковим чинником тиску.
Після третього абзацу, за попереднім аналізом Дейком, така тактика свідчить про перехід Росії до класичної стратегії енергетичного терору. Мета — не стільки військова перевага, скільки підрив стійкості тилу, виснаження ресурсів держави та психологічний тиск на населення в найуразливіший період року.
За офіційними даними, ситуація з теплопостачанням поступово поліпшується, але залишається нерівномірною. Віце-прем’єр-міністр Олексій Кулеба повідомив, що тепло відновлено вже у близько 90% багатоквартирних будинків столиці. Водночас міський голова Віталій Кличко називає інші цифри: за його словами, без опалення досі залишаються близько 800 будинків, переважно на правому березі Дніпра.
Розбіжність у цифрах пояснюється динамікою робіт і різними методиками підрахунку, однак для мешканців конкретних будинків статистика має другорядне значення. Для них ключове — коли в оселях з’явиться тепло. Саме тому по всьому місту продовжують працювати так звані «пункти незламності» — гуманітарні центри, де можна зігрітися, зарядити телефони та отримати базову допомогу.
Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко оголосила про запуск програми доплат і підвищення зарплат для учасників аварійних бригад. За її словами, робота енергетиків, рятувальників і комунальників відбувається «на межі людських можливостей» і часто пов’язана з прямим ризиком для життя — безпосередньо на місцях ударів, у мороз, під загрозою повторних атак.
Людський вимір цієї кризи особливо відчутний у вечірні години. На лівому березі Києва мешканці сходяться до наметів гуманітарних центрів, де гудіння генераторів змішується з розмовами людей. 67-річна інженерка Катерина Зубко розповідає, що вже кілька днів живе без світла, води й тепла: електроплита не працює, приготувати їжу неможливо, але найбільше допомагає взаємна підтримка.
Такі історії стали буденністю для українських міст. Вони демонструють не лише масштаби руйнувань, а й соціальну тканину суспільства, яке вчиться виживати під ударами. Саме ця «горизонтальна солідарність» часто компенсує те, що фізично не встигає зробити держава в умовах постійних обстрілів.
Попередження Зеленського про нову атаку змушує владу і громадян готуватися до найгіршого сценарію. Повітряні тривоги, укриття, економія електроенергії знову стають частиною повсякдення. Водночас Україна дедалі активніше апелює до партнерів щодо посилення протиповітряної оборони та захисту енергетичної інфраструктури.
Зима 2025–2026 років може стати однією з найважчих за весь час війни. Але досвід попередніх років показує: навіть у темряві й холоді українські міста здатні відновлюватися. Питання лише в ціні — людській, економічній і політичній — яку доводиться платити за кожен день тепла під ракетною загрозою.
